Підтримати post impreza
Прогулянка франківським модернізмом: фоторепортаж
Ольга Суровська 9 Жовтня, 2022

Прогулянка центром Івано-Франківська з автором проєкту Ukrainian Modernism Дмитром Соловйовим

Ольга Суровська 9 Жовтня, 2022
Прогулянка франківським модернізмом: фоторепортаж

До архітектури модернізму в Україні часто виникає неоднозначне ставлення: з одного боку, цей архітектурний стиль був типовим для ХХ століття, з іншого — у нас він асоціюється з радянською спадщиною.

Дослідник архітектури та автор проєкту Ukrainian Modernism Дмитро Соловйов влаштував екскурсію модернізмом Івано-Франківська. Ми пройшлись разом з ним, аби зафіксувати найцікавіші будівлі міста.


Корпус і актова зала колишнього «Будинку політпросвіти» 

Будівлю почали зводити в середині 1970-х років, а урочисто відкрили в 1978-му.  Нині тут працюють Івано-Франківський окружний адміністративний суд і концертний зал «Арена-центр». Архітектор споруди — Зіновій Давидюк. Схожа будівля з баневою залою, яка зʼєднана з облдержадміністрацією, є в Кривому Розі. 

З бічного фасаду можна розгледіти деталі споруди, а також сусідній комплекс модерністських будівель — банку та колишнього Центру науково-технічної інформації (ЦНТІ).

Будівля «Прикарпаттрансгазу» 

Ця споруда замикає ланку модерністської архітектури на вулиці Незалежності. Саме тут добре простежити, як розросталось місто: спочатку збудували драмтеатр, потім — «Будинок політпросвіти». Згодом між ним і театром звели багатоповерхівку, яка нині є одним з корпусів Прикарпатського національного університету.

«Прикарпаттрансгаз» помітно відрізняється від решти модерністських будівель Франківська. Якщо ті мають фасад, оформлений під бетон або виконаний з натурального каменю, то цей викладений плиткою.

«Прикарпаттрансгаз» — це вже постмодерна архітектура. Це помітно навіть за вивіскою, яка зроблена з нетипового матеріалу — алюмінію. Зазвичай у 1970-80-х роках їх виготовляли інакше: з нахиленими літерами та неоновою підсвіткою.

На що цікаво звернути увагу на вулиці Незалежності: один її бік — це вісь громадських будівель, натомість другий складається з житлових будинків, у які вклинюється лише кінотеатр «Космос».

Кінотеатр «Космос»

«Космос» відкрили у 1963 році. Це був перший у місті широкоформатний кінотеатр, і він досі є найбільшим у місті та області. 

Це проста функціоналістична споруда, зведена за типовим проєктом. Прив’язував його до місцевості архітектор Леонід Попиченко. Над оздобленням кінотеатру працював  художник Михайло Фіголь. На кадрах з хроніки про перші дні роботи закладу можна розгледіти розкішну вивіску та настінний розпис у вестибюлі. Пізніше на фасаді додалась мозаїка на популярну в ті роки космічну тематику. 

Але оздоблення кінотеатру не пережило нульові роки. У 1990-х заклад продали новим власникам, які в 2003 році його реконструювали. Мозаїка та розпис лишились «зашитими» під шаром утеплювача.

Колишній ЦНТЕІ 

Цю будівлю звели доволі пізно — відкриття відбулось у 1990 році. Вона завершує ансамбль площі й вулиці та досі виглядає доволі потужно. Це одна з найвищих споруд у центрі міста, яка перегукується з іншою домінантою — будівлею головпоштамту, з якого починається вулиця Незалежності. Вона має цікавий архітектурний елемент — сліпий об’єм без вікон праворуч, де розташована актова зала. 

Драмтеатр

Театр — найтриваліший довгобуд Франківська. Його почали зводити в 1967 році, а відкрили аж в 1980-му. Ще кілька років тривали роботи з внутрішнього оздоблення.

Інтерʼєр театру вражає: різьблена стеля, багато скульптур з кераміки, ліжників, барельєф Івана Франка. Ззовні споруда має три монументальні панно. Перше — зображення музи комедії та оригінальна вивіска.

Друге — керамічне панно з троїстими музиками на центральному фасаді. 

Бічний же фасад з боку готелю має третє панно, на якому теж зображені музи. 

Готель «Надія»

Черговий приклад деукраїнізації, коли зносять мозаїки чи панно, створені нашими художниками. Причому буквально: був готель «Україна», а став — «Надією». 

Його відкрили у 1975 році. Це був типовий проєкт готелю, який прив’язала до місцевості архітекторка з Франківська Лукія Крип’якевич-Лукомська. Він був сучасним, стильним, з сірою штукатуркою та з перфорованим фасадом. На жаль, це було втрачено після зміни власника і безжального ремонту.

Житловий будинок на розі Незалежності та Мельника 

Одна з перших модерністських будівель у місті, яку звели вкінці 1950-х. Вона ілюструє, яким аскетичним був франківський модернізм на його початку. 

Колишній «Будинок побуту» 

Будинок був відкритий у 1971 році. Його архітектор — Броніслав Мартин. 

Колишнє кафе «Білий камінь» на Незалежності, 4

Тут була низка кафе, що займали декілька поверхів. Автором мозаїки та інтерʼєрів став художник Опанас Заливаха. 

Власники цього приміщення зберегли елементи оздоблення й тому воно досі доступне. Це дуже нетипова та фактурна мозаїка. Хоча зазвичай її робили зі смальти, тут автор буквально використав білі камені й цим обіграв назву кав’ярні в панно. 

Двоповерховий будиночок на площі Міцкевича, 12

Одна з моїх найулюбленіших модерністських будівель Франківська. Вона показує, як дбайливо ставилися архітектори до історичного середовища. Цей двоповерховий будинок на кілька квартир гарно вписується в навколишній контекст і є автентичним. Він — продукт свого часу, а не псевдоісторичний обʼєкт. 

Будинок на Мельничука, 10 

Цей житловий будинок, який звели в 1980-х роках, зберігся в дуже непоганому стані. Наприклад, вціліли дерев’яні рами та ромбоподібні вікна. 

Він також має доволі нехарактерну рису для Франківська — не сіру, а коричневу, бежеву та червону штукатурку. Хоча загалом різноколірне тинькування не характерне для Прикарпаття. 

Культовий колись торговий центр «Тисяча дрібниць»  

Він ще існує у фізичному просторі, але ви ніколи його не впізнаєте. Класні історії закінчилися. Будуть тільки сумні.

Стильна будівля з геометричним фасадом, ритмічним повторенням ребер. У 90-х її, звісно ж, приватизували. А вже у 2000-х ТОВ «Гаразд Україна» реконструювало. Хоча «реконструкція» тут невдале слово, бо «1000 дрібниць» було радше знищено. Як ми прийшли від авангардної архітектури до цього середньовіччя? Нині її, як і колегіату, заступає новозбудований торговий центр.

Універмаг «Прикарпаття» 

Прекрасна модерністська будівля, яку в 2012 році реконструювали в новий торговий центр. Автентичний фасад був зовсім іншим. Ребра в модернізмі часто вертикальні, а тут були горизонтальними. Перший поверх був суцільно прозорий, фактурний вхід, вивіска — з нахилом, ця і близько не стоїть.

Друга будівля з ансамблю — Галицька, 22. Перед нею поставили прибудову і звели верхній поверх. Горизонтальні елементи фасаду збереглися. Боковий же фасад заклали й наліпили вивіску «ПриватБанк». Купа вивісок, обшарпаний фасад.

Ринок

Спроєктував його франківський архітектор Зіновій Давидюк. Будівля ринку — геометрична, з куполом, що спирається на трикутні бетонні конструкції — облицьована травертином.

Всередині ринок мав вітражі, оформлення франківською червоною штукатуркою, поруччя з плитки тераццо. Проте зараз оригінальну будівлю ринку побачити буде важко. Видно лише шматочок від колишньої архітектурної домінанти найяскравіших зразків модернізму в Україні. 

 

Ольга Суровська 9 Жовтня, 2022

    Підписатись на post impreza

    Вас також може зацікавити
    Вас також може зацікавити