Володимир Лукань — художник, який не прагне публічності, дослідник українського мистецтва та педагог. Він експериментує з матеріалами та техніками, створює концептуальні роботи. Своєю діяльністю популяризує українське мистецтво та працює над тим, щоб твори мистецтва зробити доступними для кожного.
Ірина Максимлюк розповідає про останню виставку художника, яка намацує межу між графікою та цифровим мистецтвом.
Що таке QaRt
«Для людського ока у QR-коді — хаотичне розташування пікселів. Я пропоную у своїх роботах ці пікселі вибудовувати в зрозумілі умовні композиції: як орнамент, організований сюжет, а не хаотичний абстракт. Щоб цей клятий ґаджет задимів від неможливості прочитати, що там людина «напікселила», і з’їхав зі свого штучноінтелектного глузду», — каже Володимир Лукань.
Наприкінці минулого року в «Асортиментній кімнаті» відбулась виставка Quick response. QaRt. Excel-Art. Pixel Art, в якій були представлені графічні роботи Володимира Луканя.
За словами автора, ідея QaRt з’явилася наприкінці лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення Росії в Україну — коли в новинах на екрані телевізора постійно з’являлися QR-коди для збору коштів на допомогу Збройним силам України.
Задум був такий: графічно відреагувати на виклики сучасних цифрових технологій, які агресивно завойовують наш візуальний простір. Автор протиставляє ручну графіку диджиталізації, визначеним схемам QR-кодів, які тепер візуально присутні повсюдно і не несуть інформацію для людини — лише для ґаджетів.
«QaRt має свої правила. У композиції є визначена кількість квадратиків і їх не може бути більше чи менше. Не можна класти піксель, безпосередньо торкаючись рамок трьох квадратиків, які мусять бути там визначально. Я обрав собі цю схему, бо QR-коди бувають кількох варіантів», — пояснює художник.
Володимир Лукань створив понад сто робіт: вони виконані гелевою ручкою на аркушах з зошитів «в клітинку», розмірами 15х15 см. QaRt — це образні, асоціативні композиції, графічна мова яких диктує умовність зображення, невеликий розмір, монохромну колірну палітру. QaRt нагадує вишивку хрестиком, бісером, мозаїку, японські головоломки, піксельне зображення на військовій формі чи цифрове мистецтво — піксельний малюнок. На виставці Quick response. QaRt. Excel-Art. Pixel Art автор представив як абстрактні композиції, так і цілком зрозумілі теми та сюжети, сакральні образи.
«QaRt мені цікавий тим, що там є конкретні рамки, обмеження та умови. І у цих “кайданах” треба щось витворити», — пояснює Володимир Лукань.
На противагу автоматизованому генеруванню комп’ютерних кодів, Володимир Лукань продумує композиції робіт, використовуючи попередні ескізи. Однак художник не прагне нав’язати певні теми чи сюжети — за задумом автора, кожний з нас може трактувати QaRt по-своєму. На роботах можна побачити цифри й дати, про значення яких ми можемо лише здогадуватись, оскільки автор не відкриває загадку зашифрованого тексту.
Володимир Лукань жартує, що робота над QaRt була не лише творчою, а й дослідницькою. Можливо, в процесі художник фіксував час, непідвладний людині, або ж жанри чи тематику робіт минулих років? Що точно можна підрахувати — це кількість ампул, які він змалював на 100 робіт. Можливо, цифри на роботах дають відповіді саме на ці запитання.
На виставці серед відвідувачів звучали запитання: що зображено на роботах? Що цим хотів сказати автор? Чи є в цьому потаємний зміст? А, можливо, це — композиція з ікони Луканя? Або абстракція з його графічних робіт? Чи стилізований автопортрет художника? Так, навколо однієї з робіт розпочалася дискусія: в ній глядачі побачили абсолютно різні образи: козака, Божу Матір, хліб і навіть тварину.
Насправді за задумом автора на роботі, яка стала об’єктом дискусій, зображена гора (Говерла, Сивуля, Піп Іван, Петрос). У кожного — своя гора, на яку треба піднятися.
Чи це диджиталізація графіки?
На одній з екскурсій студенти ділилися своїми емоціями, жваво обговорювали експозицію: «Вау, круто! А що — так можна? Як можна відкинути академічний досвід і вигадати щось зовсім нове — QaRt? Як художнику вдалося в простій формі втілити складні ідеї?»
Сам автор іронічно називає QaRt «графічним вибриком». Натомість мистецтвознавиця та дослідниця творчості Володимира Луканя Христина Нагорняк бачить в цьому підході дещо більше за просто «вибрики»:
«За основу чи як джерело натхнення був взятий піксель з QR-коду (фрагмент цифрової частини) і саме з нього, а точніше з трьох пікселів, які є в кожній композиції, розвинулась серія графічних робіт (фрагмент традиційної графіки гелевою ручкою). В результаті глядач споглядає народження чогось нового при взаємодії сучасного та традиційного. Саме ця взаємодія, а не спротив, на мою думку, дозволила художнику не загубитись серед цих технологій, не боятись іти в ногу з часом, при цьому не втратити себе, залишитись вірним і впізнаваним, показати ще одну грань своєї творчості».
У своїй науковій розвідці Христина Нагорняк на основі культурно-семіотичного аналізу робить висновок, що усі композиції створені за принципом певної семантично-символьної системи, і поділяє їх на декілька підгруп:
- національна символіка (зображення тризуба, шрифтові написи, знакова і трагічна дата «24 лютого»);
- релігійна символіка (зображення хрестів різних розмірів, розп’яття з Ісусом Христом, риби);
- традиційна народна символіка (геометричні орнаменти з відсиланням до традиційної гуцульської різьби чи народної вишивки).
Христина Нагорняк пояснює:
«Цей стиль має повне право існувати й розвиватись як один із підвидів сучасного мистецтва, навіть якщо початковий задум автора був певною іронією і протестом проти диджиталізації.
З кожною наступною композицією QaRt набував певних складників, форм, ідей, щоб стати повноцінним цікавим авторським стилем і зайняти свою нішу в бурхливому світі сучасного мистецтва».
Роботи з серії QaRt можна переглянути у каталозі виставки, доступному в розділі Медіатека.
