Майже два роки тому в Криворівні відкрився музей Параски Плитки-Горицвіт. Вирушаємо туди, у гості до мисткині. Цікаво, як ведеться у неї зараз.
Фактично, у Криворівні є два музеї Параски (музейний комплекс, що складається з двох локацій) — виставкова зала в центрі села та літературно-меморіальний музей ген на горбі. Те, що не кажуть «на горбі», дізнаюся вже потім, під час відвідин одного з музеїв: «Ви кажете “горби”, а це — гори, і в них є назви». Почуваюся трохи невігласкою й обіцяю собі вивчити карту Криворівні.
Літературно-меморіальним музеєм опікується Василина Харук, сусідка Параски. Це невелика хатина, розташована у присілку Грашпарівка. Підіймаємося до церкви Різдва Пресвятої Богородиці, де домовилися зустрітися з пані Василиною. Від церкви — ще вище. Наша екскурсія, здається, починається вже звідси. Перекидаємося кількома словами, пані Василина нам наспівує.
Хатинка, яку і не назвеш музеєм, — «келія на дві кімнатки», як писав Василь Карп’юк. Наразі це місце є сховищем для робіт Параски. Тут мисткиня жила і творила. Нещодавно хату врятували — перекрили дах. Однак, як мені здалося, простір потребує ремонту. Чи є він зараз сприятливим для зберігання експонатів? Це питання для мене відкрите.
«Постороннім вхід заборонений!» — таку табличку бачимо в кімнаті. Її Параска колись чіпляла, коли була зайнята.
Зараз у хаті понад тисячу витинанок, близько 200 тризубів, 460 книг, а решту всього не пораховано. Звідси брали світлини (а загалом їх понад 4 тисячі) й картини на виставку в «Мистецькому арсеналі».Також у хатині є ікони, книги, предмети побуту, одяг, гітара, які належали Парасці Плитці-Горицвіт.
Пані Василина детально розповідає біографію й життєві історії, багато цитує вірші й слова Параски, показує експонати. Розповідь, яка мала тривати «трошки», затягується на насправді довгу історію, яку не хочеться перебивати. Стихійно, з цікавими фактами (бо як же ще зацікавити відвідувачів), які ще мають підтверджувати чи спростувати дослідники.
Тут у мене теж виникло запитання, а як має взагалі виглядати екскурсія про мист_киню? Про що слід говорити людям? Чи несуть відповідальність екскурсоводи за міфи, які витворилися серед людей довкола персоналії чи твору? Поки що відкладаю ці роздуми на потім. Йдемо у виставкову залу.
Виставкова зала розташована у приміщенні, де раніше буде сільська рада. Двоповерхова будівля, про яку, на перший погляд, і не скажеш, що це музей Плитки-Горицвіт. Експозиція розташована на першому поверсі у трьох кімнатах. Зустрічає відвідувачів так звана біографічна зала і портрет Параски. У тантамаресці (це відтворений реквізит, який мисткиня використовувала для фото) можна зробити фото й собі.
У виставковій залі є сімейні світлини, документи, книги. Привертає увагу архівний документ управління МДБ за 1945 рік: тоді за співпрацю з УПА Параска була арештована НКВС, а потім відбувала покарання у таборах.
Ліворуч розташований «білий» зал, де зараз триває виставка «Українські мисткині» Тані Корієнко. Тут також експоновані фотоапарати Параски, зокрема, радянські «Чайка», «Смена» і декілька світлин.
Праворуч — найбільш «Парасчин» зал, бо тут дуже відчувається, якою була мисткиня: книги, які вона робила вручну, витинанки, скульптури, ікони, картини. Навіть колір стін це підкреслює.
Екскурсію нам проводив пан Іван Зеленчук, краєзнавець: запросив сісти, подарував принт картини Параски з іконою Ісуса. Загалом Параска лишила по собі 600 картин, частина яких зберігається у людей вдома.
Пан Іван любить інтерактив, тож, розповідаючи про одну з робіт мисткині, вчить нас співати (перед цим була розспівка «Сіда-ріда-дана»), танцювати та грає на сопілках, зроблених з різних дерев: верби, ялівцю, ліщини, горіха, акації тощо. І де б ще я це почула? Це було неочікувано й однозначно цікавіше, ніж просто розповідь. Картина, на якій зображений гуцул, немовби ожила: «Єк зайграю в денчівочьку, то буде мнє чюти… Аж на тото подвірєчько, де би зетєм бути».
Поміж тим пан Іван розповідає про все: про Параску, Гуцульщину, культуру цього краю і трохи про свою родину. Наш екскурсовод трохи міфологізує і запитує нас про «форпост греко-римської імперії» тут неподалік. А ще розповідає про значення розспівки «Сіда-ріда-дана»: мовляв, це молитва богиням Ісіді, Іріді, Дані, до яких звертались «у часи матріархату», аби благословити весілля.
«Чого тут так б’є життя?», — запитує наш екскурсовод. Бо гуцули здавна співають і танцюють.
Далі пан Іван згадує про виставку в «Мистецькому арсеналі»: частину експонатів після її завершення перемістили в кімнату в місцевій школі, інша частина опинилася в цьому музеї. І про те, що нікому не було діла не творчості Параски, поки не з’явився туризм. «Я все своє заповідаю селу», — так казала мисткиня перед смертю. Добре, що є люди, яким ще до туризму було цікаво, що робила Плитка-Горицвіт.
Обидва музеї працюють за запитом. Щоб потрапити на екскурсію, слід зателефонувати за номерами: 067 768 34 79, 098 637 75 01 (виставкова зала); 097 702 18 25 (меморіальний «музей»).
