Жовтень 2023 року в Івано-Франківську був наповнений різноплановими мистецькими проєктами: як традиційних видів образотворчого мистецтва, так і новітніх виявів та інтерпретацій, втілених в актуальних формах візуального мистецтва та сучасних технологій.
Так, у Підземному Переході «Ваґабундо» експонувалися твори двох митців, що родом з Надвірної, Романа Андрійовича та Віктора Осипенка під назвою «Комп’ютерна графіка».
Кураторка події Любов Скаврон відзначила: «Для мене ця виставка унікальна у всіх значеннях. Надіюся, що до задуму в майбутньому доєднаються інші митці, а роботи виставлятимуть у залі, доступній для людей на кріслах колісних».
Архітектор і художник Віктор Осипенко, який нині проживає у Боярці під Києвом, представив низку абстрактних робіт, виконаних у графічному редакторі CorelDraw, з яким митець працює з кінця 1990-х років. Твори, які ніде до цього часу не виставлялися, виникають, за його словами, без вихідного визначення змісту — це просто потік підсвідомості без контролю раціо. Так відбувається спонтанний акт творення, характерний для модерністичного напрямку ліричної абстракції першої третини XX століття. Вже згодом знаходиться назва, відповідно до створеного зображення.
Віктор Осипенко (відомий тим, що працював над проєктом реконструкції Івано-Франківського аеропорту) вже мав низку персональних та колективних виставок, а також був учасником Всеукраїнського трієнале «Абстрактне мистецтво 2022» в Івано-Франківську. Його роботи засновані на поєднанні прямих ліній, кіл, експресивних плям, які нагадують сліди від пензля тощо. Чи не єдиною сюжетною композицією на виставці є пейзаж, створений на протиставленні контрастного оранжевого фону з синіми плямами-мазками, що нагадують берег моря чи річки. Кількома меншими плямами білого кольору утворюється полиск від сонця — білого круга, оточеного темнішим контуром жовтого кола, відносно невеликого в діаметрі. У решті творів, здебільшого не підписаних, спостережливий глядач може розгледіти мотиви, близькі до абстрактного експресіонізму Джексона Поллока чи абстрактно-сюрреалістичних композицій Жуана Міро.
Другий учасник виставки — 47-річний Роман Андрійович, випускник Косівського училища прикладного та декоративного мистецтва, який 20 років тому зазнав травми хребта у ділянці шиї, і з того часу може творити лише за допомогою комп’ютера. Митець переважно працює з програмою Autodesk 3Ds MAX, а згодом свої роботи та 3D-моделі видруковує на принтері та 3D-принтері. Свою творчість скромно називає «ремеслом». Улюбленою темою його мистецтва виступає підводний світ. Риби у його творчості не випадкові, адже Андрійович дуже любить рибалити, гуляти з друзями вздовж озер. За його словами, займаючись творчістю, почуває себе наче риба у воді — вільно та розкуто. Деталізовані 3D-моделі митець переважно дарує друзям чи створює для себе. Втім, художника зацікавила форма шолома римського легіонера, детально відтворена як 3D-модель, або, скажімо, дерев’яного трисвічника з гуцульською орнаментикою, що є популярним виробом у традиційному народному декоративно-ужитковому мистецтві Карпатського регіону.
Мета виставки — привернути увагу до проблем інклюзії. Після десятиліть «непомічання» людей з інвалідністю та їхніх потреб наше суспільство приходить до розуміння необхідності включення до соціальних процесів всіх.
Водночас виставка дає усвідомлення, що необхідно створювати умови для комфортного перебування таких людей у громадському просторі, облаштовувати приміщення для них і, зокрема, організовувати їхні виставки чи виставки для них. Ці питання вже неодноразово порушувались у міському просторі різними громадськими інституціями та активістами. Наприклад, влітку цього року харківський художник і дизайнер Нікіта Тітов, який нині проживає в Івано-Франківську і відомий низкою благодійних проєктів та ініціатив, провів акцію, під час якої визначав: наскільки центр міста пристосований для людей, які пересуваються на милицях чи у колісних кріслах.
З його слів: «…дедалі більше наших захисників і захисниць зазнають поранень на фронті, тож громадські простори мають ставати доступними для громадян; наразі треба не просто замислюватися над цим — а робити конкретні кроки». Митець розробив спеціальні наліпки, виконані у традиційному для нього лаконічному стилі з веселим і сумним смайликом. Разом з військовослужбовцем Ігорем, що проходив реабілітацію в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні, художник розвішував наліпки у доступних для таких людей місцях, і тих приміщеннях, які не пристосовані.
Виставка порушила низку проблем, з якими зіштовхуються люди, які мають певні проблеми зі здоров’ям; і таких людей в Україні, на жаль, стає все більше.
Ще одна особливість виставки «Комп’ютерна графіка» — вона змушує задуматися над ціллю творчості як процесу, що у своїй основі має терапевтичний ефект, на чому наголосив Роман Андрійович, і цей аспект неможливо не враховувати. Також використання графічних редакторів та комп’ютерних програм дає більше можливостей займатися творчістю людям з інвалідністю.
