У 2022 році фото- і відеохудожниця та психологиня Олександра Клод надіслала п’ятьом військовим одноразові плівкові камери. Упродовж осені 2022-го та зими 2023-го вони робили фото всього, що їх оточує. post impreza розповідає про проєкт, який може викликати ностальгію, але водночас занурює в реальність війни.

Як створювався проєкт

Авторка проєкту Олександра Клод каже, що мріяла його втілити від початку повномасштабного вторгнення. Вона надіслала п’ятьом військовим ЗСУ  — Ользі Нємцевій, Ірині ISky, Алі Ліс, Раяну Крістоферу Коллінзу та Олексію Валуйському-Шаригіну — плівкові одноразові камери. Вони фіксували побут, що їх оточував, пережитий досвід з (не)випадковими моментами та відчуттями. 

Спершу фото були експоновані на виставці в просторі «Платформа Острів», далі був збір коштів на платформі «Спільнокошт» на друк збірки світлин. 

«Цей проєкт має на меті зберегти спільний колективний досвід через фотографії, зроблені на передовій. Крім того, цей проєкт є свідченням стійкості українців, адже вони залишаються творцями свого життя навіть тоді, коли ризикують ним заради майбутнього своєї країни», — пише авторка. 

Зін вдалося створити у видавничому проєкті Асортиментної кімнати ilostmylibrary, що базується в Івано-Франківську. Також Олександра взяла участь у стипендійній програмі з Vidnova Fellowship Ukraine. І ось «Фотографії з фронту. Щоденник колективних спогадів» надрукований. 

Фото: Ольга Нємцева

Втілення ідеї

Цей зін — буквально фотоальбом, який був у багатьох з нас наприкінці 1990-х чи на початку 2000-х. М’яка обкладинка, 36 фотографій формату 10х15 см. У таких колись були світлини з моря, першого дзвоника в школі, святкування Нового року. Однак всередині — фото реальності, в якій живуть військові. Коти, техніка, цибуля у вазоні на підвіконні, улюблений тазик, краєвиди з вікна автівки.

Серед різних варіантів форми зупинилися саме на альбомі, який би відсилав до альбомів дитинства, але з недитячими фото. Обрали 34 світлини, друк — матовий, ззаду кожного фото — штамп з підписом його автор_ки. З обкладинки можна витягнути мікрозошит, який розповідає про проєкт та його учасників та учасниць. Власник альбому може переставити фото, й історія буде викладена по-іншому. 

Над проєктом працювали також Ярослава Ковальчук (дизайн і верстка), Альона Каравай, Софія Сіренко (координація) та команда Асортиментної кімнати.

Війна потворна

Фото в альбомі були зроблені в різних регіонах України, від Бахмуту до Харківщини. Двох учасників проєкту було поранено впродовж реалізації проєкту. Одна з камер лишилася в будинку, який зайнявся через влучання російського дрона, однак її дивом вдалося врятувати. 

«Війна потворна», — каже про війну б’юті-редакторка «Marie Claire Ukraine», командирка відділення танкового батальйону 47 ОМПБр «Маґура» Ольга Нємцева. 

«Потворна вона тим, що випалює в тобі всі живе і людяне, всі емоції та почуття. Потворна своєю сухою буденністю жахів. Для творчості потрібен ресурс і натхнення. Там, де ти відчуваєш лише озлоблення і втому, не залишається місця для творчості. Але навіть в потворності війни я намагаюсь знайти крихти хорошого. Чим далі, тим менше в мене це виходить», — коментує Ольга. 

Її фото — про «маленький час для себе, який іноді випадає в армії у жінок у бойових підрозділах». Фотохудожниця, солдатка пресслужби 59 ОМПБр Ірина ISky зафіксувала на плівку день, коли надавала допомогу мамам та новонародженим дітям у районі бойових дій. Аля Ліс знимкувала донбаські заходи сонця, «завжди невимовно гарні». А на світлинах Раяна Крістофера Коллінза — побратими з Інтернаціонального легіону.

Фото: Аля Ліс

«Війна — це не якийсь застиглий момент, а постійний екшн, змазана стрічка з якимись базовими сценами, що доволі швидко сіріють в пам’яті та зливаються в одну візію. Фотографії — саме те, що дозволяє зберегти момент і закарбувати його у свідомості», – пише сценарист коміксів, стрілець-навідник спецпідрозділу «Сенека» 93 ОМБр Олексій Валуйський-Шаригін.

Наклад альбому — 50 примірників. Замовити можна на сайті.

Ilostmylibrary — нішевий видавничий проєкт від Асортиментної кімнати, що  працює з нон-фікшном про мистецтво та освіту, з зінами та артбуками, з книжками про непідсвічене та нечутне, про те, що є (ментальною, географічною чи суспільною) периферією та про те, що «не на часі».

Головне фото: Раян Крістофер Коллінз