Радянська та нацистська окупації сприяли забуттю активістів та активісток, громадсько-політичних діячів і діячок, які зробили вагомий внесок у становлення Коломиї як прогресивного європейського міста. Серед них вирізнялася Антоніна Гуллес, яку нацисти, ймовірно, вбили в концтаборі Белжець у 1942 році. Краєзнавець, член Національної спілки журналістів України, молодший науковий співробітник Музею історії міста Коломиї Ілля Криворучко написав про активістку статтю.
У Яд Вашем довідуємося, що Антоніна Гуллес народилася 19 січня 1872 року в Коломиї в сім’ї Леї та Самуеля Фрідманів, про що засвідчила її онука Марія Білевич 30 жовтня 1988 року.
Свідчення про Антоніну Гуллес у Яд Вашем. Джерело: http://collections.yadvashem.org/
Однією з перших згадок про пані Гуллес як ту, яка вийшла з Товариства народних шкіл упродовж травня-червня 1907, знаходимо в газеті «Goniec Pokucki» за 4 липня того ж року. Це засвідчує, що громадською активністю вона відзначилася вже в часи Австро-Угорської імперії.
Далі свідчення з’являються в календарі-шематизмі [церковно-адміністративний документ — прим. ред.] «Kołomyjanin» 1925 року, де зазначено, що вона була членкинею Товариства опіки над єврейськими сиротами, а також заступницею очільника Єврейської ради сиріт та охорони молоді.
Місцева газета «Nasz Głos: pismo tygodniowe» за 13 квітня 1928 року зазначила про її благодійний внесок у Будинок сиріт: «Товариство «Братерство» повідомляє, що з чистого доходу, отриманого з пуримової редути [традиційні єврейські бали і костюмовані вечірки, особливо популярні в Польщі та Східній Європі в XIX і на початку XX століття, пов’язані зі святом Пурим, де люди одягали маски, влаштовували карнавальні ходи і театральні вистави — прим. авт.], призначило для місцевого Дому сиріт суму 150 злотих, висловлюючи при цьому щиру подяку пані Антоніні Гуллесовій».
30 травня того ж року увійшла в членство Комітету відбудови пам’ятника поетові Францішеку Карпінському в Коломиї («Tygodnik Pokucki Zjednoczenie», 10.06.1928), а на запрошення повітового старости Скваржинського взяла участь в обговоренні програми урочистостей 10-річчя незалежності Другої Речі Посполитої в листопаді 1928 року («Nasz Głos: pismo tygodniowe», 12.10.1928).
23 червня 1929 року на Центральному комітеті опіки над єврейськими сиротами у Львові Антоніна Гуллес увійшла до Головної ради, про що свідчить «Місячник, присвячений питанням соціальної роботи та опіки над дитиною», який видавав Орган Союзу товариств опіки над єврейськими сиротами Речі Посполитої за липень 1929 року.
У січні 1930 року, як повідомила газета «Nasz Głos: pismo tygodniowe» за 3 січня 1930 року очолила Єврейську народну кухню [організація, яка мала на меті допомагати всім нужденним незалежно від їхньої релігії та утримувала їдальню для нужденних за рахунок пожертв, внесків членів релігійної громади, прибутку від оренди власних приміщень, приросту капіталу, дивідендів та доходів від продажу страв — прим. авт.]:
«Головою цієї установи обрано пані Антоніну Гуллесову, яка, без сумніву, надасть їй свою щиру опіку, тож можна сподіватися, що ця Кухня, яка в попередні роки була справжнім благодіянням для багатьох сотень нужденних, під новим керівництвом зможе бути ще більше розширена».
Далі пані Гуллес пов’язують із створенням разом із Сінгеровою Комітету при Єврейській кухні для надання допомоги школярам впродовж 1932 – 1933 років (та ж газета, 18 травня 1933 р.)
У 1930 році Антоніна Гуллес увійшла до організаційного комітету коломийського осередку Міжнародної жіночої єврейської організації «Wizo». 31 жовтня 1932 року — до дорадчої ради під керівництвом Мечислава Раппе, на той момент був очільником тимчасової т. зв. дорадчої ради. Вона була однією з 48 членів і членкинь, які мали лише «дорадчий голос» («Nasz Głos: pismo tygodniowe», 4.11.1932). А на початку 1933 року разом з пані Сожанською увійшла до складу комісії соціального опікунства при дорадчій раді.
Міжвоєнна Коломия. З сайту polska-org.pl
1 травня 1933 року на одному із засідань вони подавали звіт про діяльність народних кухонь, які активно фінансувалися громадою та допомагали бідним верствам населення. Після цього дорадча рада ухвалила висловити подяку комісару міста та повітовому старості за самовіддану допомогу, а також від імені бідного населення міста Коломиї за турботу про народні кухні протягом минулої зими, про що свідчить «Nasz Głos: pismo tygodniowe» за 12 травня 1933 року. А в липні на черговому засіданні, як стверджувала газета «Tygodnik Pokucki Zjednoczenie» за 23.07.1933 року, говорила про харчування дітей через єврейську секцію соціальної опіки, яка не мала на той момент достатніх коштів для організації літніх таборів. Її виступ був спрямований на привернення уваги Ради до потреб нужденних дітей, особливо тих, які залишилися без батьків або перебувають у складних життєвих обставинах. Також опікувалась організацією півколоній (південих таборів) для 30 дітей у Воскресінцях, хоча кошти надходили з польської соціальної опіки. Тоді запропонувала створити прихистки та робочі майстерні для безпритульних хлопців (ткацькі, шевські та слюсарські), де вони могли б знайти житло і роботу.
Важливим внеском Антоніни Гуллес у громадське життя Коломиї можна вважати її багаторічну підтримку Єврейського будинку сиріт. Тоді у 1932 році, як засвідчила вищезгадана газета за 11 листопада, не було підтримки цього закладу від його президента Самуеля Крісса. Але згодом відзначили роль пані Гулесової в діяльності закладу: «У цій великій скруті, яка особливо тяжко вражає цих бідних сиріт, що перебувають під опікою суспільства, є одне щастя, один яскравий промінь.
Цим є беззаперечно самовіддана робота пані Антоніни Гуллесової, справжньої матері цих бідняків, завдяки якій вони мають змогу існувати, відвідувати школу та отримувати належне виховання.
Вона безмежно віддає себе, добуваючи гроші буквально з каменю, щоб підтримати діяльність Будинку сиріт. Єдиною допомогою пані Гуллесовій є керівниці закладу: пані Дрезнерова та пані Клара, які, розуміючи своє високе завдання, роблять усе, щоб створити для дітей атмосферу, подібну до домашньої, повну доброти та розуміння».
У 1935 році, як зазначено в газеті «Tygodnik Pokucki Zjednoczenie» за 27 січня, Антоніна була згадана як очільниця будинку сиріт.
У листопаді 1933 року, як засвідчує газета «Slowo Polskie» у номері за 22 листопада, Антоніна Гуллес була членкинею правління жіночих організацій, яка брала участь у координації їхньої діяльності у сферах соціальної, освітньої та санітарної роботи. У грудні того ж року стала кандидаткою в депутатки міської ради, якою і стала пізніше, а в 1934 році — делегаткою Єврейського комітету секції Товариства опіки при магістраті. Урядова газета «Monitor Polski» за 29 березня 1934 року повідомила, що 8 березня було зареєстровано в реєстр товариств Воєводського управління Станіславова Коломийське Товариство Власників Нерухомості, куди Антоніна Гуллес увійшла до переліку засновників. Її участь означала, що вона брала активну участь у захисті та підтримці інтересів власників нерухомості у місті, включно із захистом від втрат і збитків, інформуванням членів і членкинь про права та обов’язки, представництвом їхніх інтересів перед владою, організацією зборів, підтримкою консультаційної діяльності та контактів із суміжними товариствами.
10 грудня 1934 року на засіданні магістрату Антоніна Гуллес стала соціальною опікункою ІІ дільниці. Її роль полягала у нагляді за соціальною опікою населення у своїй дільниці, що включало: турботу про малозабезпечених і потребуючих, координацію допоміжних заходів (харчування, притулки, навчання чи робота для дітей), участь у міських комісіях соціальної опіки («Tygodnik Pokucki Zjednoczenie», 16.12.1934). Згодом стала членкинею Виконавчого комітету організації Традиційної новорічної вечірки в міській касі ощадності, про що засвідчила та ж газета за 23 грудня 1934 року. «Tygodnik Pokucki Zjednoczenie» за 27 січня 1935 року зазначила, що пані Гуллесова стала членкинею Повітового комітету зі збору коштів на Фонд польської освіти за кордоном у місті Коломия. У червні 1937 року вона була членкинею одного з округів опікунської ради при магістраті, який турбувався про німецькі колонії на околицях Коломиї, про що стверджує часопис «Pokucie i Huculszczyzna» за 24 червня.
Далі її життя перервала нацистська окупація: тоді ж відбулися масові депортації в концентраційний табір Белжець, куди і була вислана Антоніна Гуллес. Там вона загинула в 1942 році, про що свідчить Яд Вашем.
Антоніна Гуллес була видатною громадською діячкою Коломиї, присвятивши життя опіці над сиротами, допомозі бідним та розвитку соціальних і освітніх ініціатив у місті. Вона брала активну участь у міських комітетах, очолювала Єврейську народну кухню та підтримувала Будинок сиріт, створюючи умови для навчання і розвитку дітей. Її самовіддана робота зупинилася під час нацистської окупації. Попри це Антоніна Гуллес залишила по собі приклад безкорисливої громадської роботи.
Головне фото: Прижиттєва світлина Антоніни Гуллес. З сайту yadvashem
