zhenya kudryk — саундпродюсерка, сонграйтерка та артистка, яка працює на перетині electro pop та indie. Родом з Криму, не так давно переїхала в Івано-Франківськ з Ужгорода. 15 травня вона випустила дебютний мініальбом (EP) «Наркіс». post impreza поговорила з Женею про EP, навчання у Макса Йоса та франківську музичну сцену.
Женю, чому обрали Івано-Франківськ для переїзду?
Я обрала Франківськ, тому що мені стало тісно в Ужгороді. Здавалося, все, що могла там зробити, я зробила. Багато чула про Франківськ, музичну тусовку, тісне ком’юніті. Я це помітила, коли Макс Йос завітав в Ужгород з сетом. З ним приїхало купа людей, і мене це вразило. Це відчуття закріпилося на концерті гурту «Злипні» в Києві на фестивалі, де було багато людей з Франківська. Тож я тут, бо мені хочеться більшого конекту з оточенням і співтворення, зокрема музичного. І ця потреба вже закривається.
Як проходило навчання на гуртку Detali. Яке значення воно має для вас?
Мені хотілося покращити свої навички як саундпродюсерки. Тож перше, що я зробила, коли переїхала у Франківськ, — пішла до Макса Йоса на навчання.
Він дуже вплинув на мій звук, зокрема на процес написання, додав багато легкості, імпровізації, пошуку, гри, позбавив страху. Це якраз і було моїм запитом.
Я все занадто серйозно сприймала і багато боялася. У мініальбомі «Наркіс» є два треки, написані після навчання в нього.
А навчалася я близько чотирьох місяців. Зараз отримала грант від Українського культурного фонду, і в травні має початися робота над наступним мініальбомом, де Макс буде працювати зі мною як саундпродюсер, а я буду сконцентрована на текстах, вокалі, організаційних моментах тощо.
Якою бачите музичну тусовку і сцену міста?
Я щиро кайфую від музичної тусовки Франика. Обожнюю «Злипнів», «Глеків», Sad Novelist, з диджеїв — Макса Yos і Ясю Yasna. Мене дивують відкритість, щирість, простота, автентичність. Я бачила цих людей не тільки в Івано-Франківську, а в Києві на концертах, фестивалях і т. д. Наскільки ж ці люди можуть бути собою незалежно від того, де вони і з ким! Я таке дуже люблю. Вони залишаються собою, такими ж вайбовими, справжніми та рокнрольними в Івано-Франківську на маленькій сцені, десь на «Промбарі», і на великій в Києві, де буде півсотня людей.
Знайомилися зі старшим поколінням?
Ще не знайома зі старшою тусовкою. Знайома з Іреною Карпою, бо працюю в концертній агенції kontrabass promo комунікаційницею, і ми організовуємо їй концерти. Мені ще не випала нагода познайомитися з музикою «Пенсії», «Перкалаби», але багато чула про них і обов’язково це зроблю.
Чому обрали електронну музику? Ви працювали з іншими жанрами?
Мій музичний шлях досить довгий. Я пишу пісні близько 10 років. Я з Сімферополя, там у мене був інді-гурт, де в мене був стандартний набір музикантів: барабанщик, басист, гітарист, а я писала тексти і співала.
Через мій переїзд у Київ гурт розпався. Я почала шукати інших музикантів для співпраці, але не знайшла, тож почала вчитися грати на гітарі, щоб собі акомпанувати. Але мені було завжди цікаво самій писати музику в DAW [digital audio workstation, цифрова аудіо робоча станція — прим. ред.], тому я пройшла перше навчання.
Я продюсую і випускаю пісні вже два роки. Думаю, що в мене суміш інді/попу та електронної музики. Чомусь мені не подобається акустична музика в своєму виконанні.
Подобається більш танцювальне, грайливе. На виступах мені хочеться не сидіти з гітарою, а стрибати з мікрофоном і танцювати. Мініальбом «Наркіс» відповідає моєму настрою і запитам.
Розкажіть про мініальбом детальніше.
Наркіс — герой трактату Григорія Сковороди, де автор переосмислює ідею знаменитого міфу про Нарциса. Якщо дуже спрощено, то Сковорода говорить про те, що перше, що має людина зробити, це — пізнати себе. Таким чином, вона себе полюбить.
EP «Наркіс» — це чотири треки і одна історія про пошуки себе. У першому треку я говорю про потребу в коханні, в другому — знаходжу його, але без відповіді, в третьому — намагаюсь переконати себе в тому, що все почнеться знову, і відпускаю. У четвертому я знаходжу джерело любові в собі й намагаюсь дати собі сама те, чого потребувала. По суті, цей альбом про те, як я знайомлюся з собою, краще впізнаю себе через досвіди, зокрема досвід закоханості.
Щодо звучання EP, то я багато експериментувала. Він відрізняється від того, що я писала раніше, і, думаю, це чутно, якщо порівнювати з попередніми треками.
Я почала працювати над альбомом минулого літа. Текст першого треку був написаний ще раніше, але музику до нього я переписала вже після заняття з Максом. Тому він найбільш електронний, трохи вибивається із загального звучання мініальбому, але мені подобається.
Записували альбом у Франківську?
Останній трек я повністю написала у Франківську. Записуюсь вдома, зокрема пишу вокал, а музику — в Ableton. Кілька треків (вокал) я писала ще в Ужгороді, а два з чотирьох — у Франківську.
З якими складнощами ви стикнулися у місті як музикантка?
У мене ще не виникало складнощів. Можливо, мені буде що сказати пізніше, коли шукатиму майданчики для презентації наступного мініальбому, бо чула від інших, що в місті є певні виклики з цим.
Головне фото: @betta_hibernian, retouch @znichevya