У середу 22 лютого у «Ваґабундо» відбулися одночасно дві виставки художників Миколи Джички та Юрія Бакая. Це — окремі проєкти, які не є в діалозі між собою, але перегукуються за темами. Фотографка Олеся Саєнко поговорила з художниками у вечір відкриття.
Микола Джичка, художник
Розкажіть про свою виставку живопису «Кокон».
Ця виставка абстрактного спрямування для мене — у звʼязку з перипетіями, які відбуваються у державі. Це був своєрідний сублімативний процес. Інформаційний негатив, повʼязаний із війною, я переводив на підсвідомому рівні на полотно. Коментувати більше з цього приводу дуже складно, я не мистецький критик.
Я творець і зробив для себе віконечко із ковтком чистого повітря, через яке живився.
Багато творчих людей по-своєму рефлексують на події, що відбуваються зараз. Я переконаний, що багато з робіт є пророчими, навіть якщо автори не усвідомлюють цього.
Як довго працювали над роботами?
Більшість робіт створені минулого року, деякі — цьогорічні.
Говорити про цю виставку як про проміжний підсумок великої війни було б нещиро і неправильно з моєї сторони. Однак я відстежую зміни за собою: став більш напруженим, зібраним. З часом, можливо, будуть ще якісь наслідки, але констатувати надзвичайно великі зміни не можу. Оскільки географічно ми перебуваємо на заході України, я не є повною мірою свідком подій. Про це можна буде вже говорити після перемоги.
Юрій Бакай, художник, дизайнер
Розкажіть про свою виставку «Ротація».
Передусім назва «Ротація» прямо повʼязана з теперішньою ситуацією — в наше життя входить багато різних військових термінів. Наприклад, «плюс» — коли щось чують, розуміють і погоджуються.
Війна багато що внесла в наше життя. Тому у мене виникла ідея зробити серію робіт, яка відповідала б духу і військовій тематиці. Я створював обʼєкти зі скла, дерева. Одна знайдена гілка, наприклад, лежала у мене приблизно 20 років і ось її час настав — я створив з неї скульптуру. Крім цього, експериментував з обʼєктами з привезених волонтерами «Градів» — ракет, якими обстрілювали нас.
Скільки часу тривала робота над проєктом? Чи це можна вважати проміжним підсумком великої війни і результатом минулого року?
Від початку війни не міг нічого робити. Деякі художники навпаки дуже творчо та плідно працювали — робили плакати, картини. Мені ж це давалося дуже важко. Лише після осені почав потрохи включатися. Цей проєкт [не був навмисне] присвячений до річниці [повномасштабної війни], просто Анатолій Звіжинський підганяв, щоб я презентував свої роботи разом із Миколою.
Спершу народилась робота «Переможець» — це робота з дерева і позолоти. Після неї вирішив зробити ще кілька робіт. Потім, коли приїхав до друзів у майстерню, побачив привезені ракети і залишки від різних боєприпасів. У мене включилась фантазія перебирати їх, розтягувати, змінювати форму та додавати інші елементи.
Це ще одна причина, чому проєкт названий «Ротація» — деякі роботи можуть змінюватися.
Їх можна рухати. Частини деяких обʼєктів між собою зʼєднані магнітом, тому можна змінювати їхню форму. А деякі з деревʼяних робіт виглядають як дитячі іграшки — зараз я так бачу воїнів. Вони універсальні солдати: можуть врятувати котика чи допомогти бабусі, і разом з тим відстрілювати ворогів. Вражає ця мультиемоційна складова і універсальність чоловіка чи жінки, які воюють.
До того ж експозиція буде змінюватися і до неї будуть додаватися інші роботи.
Як цей рік змінив особисто вас?
Я в процесі змін. Спершу в мене була ідея піти воювати, але я тоді був у своїх загонах і депресіях. Розумів, що із цим це буде дорога в один кінець.
Мистецтво мене зібрало докупи, депресія відступила. В цьому мені допомогли мої скульптури — не тільки я їх робив, а й вони робили мене.
Фото: Олеся Саєнко