«Лампові вечори» — низка мистецьких подій, які поєднували поетичні читання, музику та творчий нетворкінг протягом трьох років у Франківську.
Ольга Кукула, співорганізаторка, розповідає про проєкт та його завершення.
10 грудня 2023 року ми з Богданом Кирстою провели останній «Ламповий вечір». Рівно через три роки й один день від першої нашої події.
Такі івенти не є чимось унікальним ні для нашого міста, ні загалом для мистецького руху, але віримо, що подібні заходи допомагають розвивати культурне середовище Івано-Франківська та надають майданчик молодим виконавцям. Це важливо — перебувати всередині мистецької спільноти, і ми (тут кажу про себе та Богдана) частково закривали дану потребу.
Зазвичай, коли людина починає писати, їй здається це настільки хорошим / унікальним / геніальним, що вона хоче поділитись написаним. І тут велику роль відіграє спільнота, де можна озвучити своє: звіритись, чи це справді добре, та розвиватись у своїй творчості.
Кажу це з власного досвіду, бо коли тільки починала (це було жахливо), то доволі швидко натрапила на «Бібліотечник» — літературник, який організовував Богдан Кирста зі своєю мамою Ольгою Михайлівною у бібліотеці. Для мене це стало чудовим досвідом, бо тут знайшла не тільки друзів, а й зрозуміла, в якому напрямку треба рухатись, кого читати й що можна писати краще. Особливо, коли в тебе не філологічна освіта, а більшість авторів, яких ти знаєш, — ще зі шкільної програми.
9 грудня 2020 року в Івано-Франківську відбувся перший «Ламповий вечір» — літературник, де міг виступити кожен охочий. Це були часи ковіду, коли події переходили в онлайн, і всі сумували за живими розмовами. Тому на перший наш літературник прийшли майже 60 людей. Відвідувачі подібних подій знають, що це — чудовий результат, бо зазвичай послухати твою поезію (якщо ти не Жадан) приходить не так вже й багато.
За цей час ми влаштували 12 івентів, до яких долучилися понад 500 відвідувачів.
Поети, поетки, прозаїки та прозаїкині — для нас важливо було запрошувати не тільки молодих виконавців, а й тих, у кого можна повчитися. Нам вдалось залучити артистів з 14 міст України, зокрема поетів та поеток: Андрія Куранова, Романа Воробйова, Алю Гулієву, Ростислава Кузика, Ольгу Мацо, Артема Сергієнка.
Музиканти також грали важливу роль в атмосфері, бо поетичні виступи чудово доповнювались музичними: це були гурти Karavaliza, The Songs, Pes Duke Band, та сольні виконавці: Тарас Квітик («Сни Дріади»), Karpatka, Влад Чернов (New Abstraction), Ілля Кравець, Іван Feerverk. Більшість відео та промоції в соцмережах завжди були саме з ними. Це класна нагода показати себе виконавцям, які набирали обертів, можливість здобути нову аудиторію і випробувати саме авторський матеріал.
Крім майданчика для виступів, ми також створювали місце для нетворкінгу творчих людей. На «Лампові» приходили театрали, фотографи, художники, музиканти, літератори, дизайнери не тільки, щоб послухати інших, а й поспілкуватися та познайомитися. І ми намагались для цього створити належну атмосферу. Окрім прослуховувань поезії та музики, гості пригощались глінтвейном та спілкувались один з одним. Це стирало відстані між містами, бар’єри між слухачем та виконавцем, а також давало початок майбутнім спільним проєктам, які виникали саме з таких знайомств.
Важливо, що «Лампові» були платними літературниками. Це зовсім невеликі гроші, але часто такі заходи проходять безплатно. Через це культурні події, якщо це не концерти відомих груп, знецінюються. Ми не мали з цього прибутку, кошти йшли на кейтеринг та оренду, але нам важливо було привчати людей платити за поезію та музику.
До повномасштабного вторгнення в нас була чудова команда. Після — більшість, а це Назар, Макс, Андрій і Тарас, пішли в ЗСУ. Ми з Богданом волонтерили і повернулись до «Лампових» тільки через пів року, щоб зібрати кошти нашому другу, військовому та музиканту, на потреби аеророзвідників. Відтак наші заходи стали благодійними. Загалом за весь час проєкту ми зібрали близько 45 тисяч гривень на потреби різних бригад ЗСУ.
Від створення і до вересня 2022-го наші «Лампові» відбувались у затишному просторі «Вдома», а з грудня і до тепер нас гостинно приймав та допомагав «Між іншим: Простір» на волонтерських засадах.
Ми хотіли створити «лампову», затишну атмосферу, де була змога почитати і послухати одне одного, повчитись один в одного, формувати спільноту. І, здається, нам це вдалося, бо наприкінці одним з найпоширеніших запитань було: «Чому це останній “Ламповий”?».
Проте в організаторів стало більше проєктів, менше часу та й команди особливо не було. Від початку вторгнення «Лампові» робили ми удвох та кілька ентузіастів, які долучались за нашими проханнями. Навіть для волонтерських проєктів потрібна команда та якісне виконання, а неякісно виконувати роботу не хочеться.
У такій ситуації ми не бачили подальшого розвитку, тому вирішили попрощатись красиво. Це були три роки чудових знайомств, теплих людей, хорошої поезії та музики. Нічого унікального чи надзвичайного, що перевернуло б мистецький процес догори дриґом чи започаткувало новий напрям, але ми й не мали такого на меті. Просто хотіли подякувати своїм людям за три роки співтворення.
Фото: Тарас Теліщак
