Не так часто в нашому місті можна спостерігати явище, що сформувалося в середовищі андеґраундного мистецтва і проявилося у період, коли більшість прогресивних течій була під забороною чи «пильним оком» панівної тоталітарної влади. Це змушувало митців шукати більш камерні шляхи представлення власних творчих напрацювань, які не збігалися з гаслами єдиної державної ідеології та пропаганди. Це були невеличкі, практично підпільні виставки, що часто відбувалися у приватних помешканнях художників, поетів, музикантів. Такі заходи організовувалися здебільшого у Києві, Харкові, Львові. Але й Івано-Франківськ у своїй мистецькій історії має досвід таких подій.
Нині, коли немає потреби приховувати свої погляди чи актуальні творчі пошуки, такі події й далі викликають певний ажіотаж і цікавість у публіки. Саме такою є квартирна виставка долинсько-американської мисткині Інни Андрусів, організована в середмісті Івано-Франківська наприкінці березня 2024 року за кураторства Юри Боринця і підтримки «Асортиментної кімнати».
У двох кімнатах квартири, де мешкає художниця, живописні полотна експонуються на стінах і навіть розкладені на підлозі майже хаотично. Це створює враження квесту для відвідувачів, запрошуючи взаємодіяти у незвичній атмосфері як з творами, так і з авторкою робіт.
Інна три роки навчалася у Базелі (Швейцарія) в Neue Kunstschule, що вплинуло на її творче зростання. У навчальному закладі їй найбільше імпонував індивідуальний підхід до кожного учня, відчуття дому і підтримка наставників. А також вона зауважувала підштовхування викладачів до того, щоб творити вільно, працювати над собою, розвиватися і, врешті, самій знайти свій шлях. Мисткиня стверджує, що найважче їй давався малюнок олівцем.
Абстрактні живописні полотна Інни Андрусів, намальовані впродовж останніх п’яти місяців, відображають внутрішні відчуття, настрій художниці. Вони деякою мірою близькі до творчих пошуків Поля Клеє (до речі, мисткиня вважає його своїм улюбленим митцем) та нагадують експерименти в дусі Віктора Вазареллі.
Подорожі Європою і світом збагатили світогляд художниці й позбавили її обмежень у творчому самовираженні.
Інна Андрусів вже мала кілька виставок, зокрема була учасницею групової виставки художників у залі Івано-Франківської обласної організації НСХУ (у 2021 році), а персональну виставку презентувала в Базелі під час закінчення навчання (це було обов’язковою умовою отримання диплома).
З кожною картиною в авторки пов’язана якась особиста історія, що надихнула на її написання.
Так, в «Інтуїції» Інна відтворила спонтанне запитання з раптовою ствердною відповіддю. Цю картину художниця створила перед зустріччю з подругами. Інна по-філософськи стверджує, що інтуїція — це магічна сила, до якої нам не дали ключика. «Божественна любов» (Агапе) — це універсальна любов, любов до людей, любов до ближнього, любов Бога до людини. Цю картину вона намалювала після відвідування храму, де до неї прийшло усвідомлення, що вищі сили спілкуються кольорами. Божественна любов у мисткині асоціюється з різними відтінками фіолетового, аж до брунатного.
Суголосним із попередніми картинами є полотно «Третій глас» — нашарування трикутників у холодній синьо-блакитній гамі. У цій же гамі виконані картини «Море» і «Вікно в свободу».
Дивну притягальну силу має майже ахроматична «Магія ночі». Художниця надихнулася сяйвом місяця і загадковістю, притаманною цій порі. Їй також хотілося поекспериментувати з обмеженою колірною палітрою, адже на момент створення картини у неї закінчилися майже усі кольори. Вкраплення червоного посилюють цю таємничість, додають своєрідну гармонію жіночої енергії, адже вночі домінує саме вона. Вночі завжди щось відбувається, ця енергія зливається і проявляється, особливо, коли відбувається повня.
Ще кілька експериментів відображають певні емоції, які художниця прагне зафіксувати в абстрактних формах: «Чорно-білий настрій», «Перерва на каву», «Блондинка в шоколаді», «Телевізор», «Твоя тінь». Натхненням для написання останньої картини стали ідеально пофарбовані чорні матові нігті з червоними вкрапленнями, на які вона звернула увагу у своєї знайомої. Це нагадало художниці, за її словами, «про забуті екзотичні культи, жриць і таких же екзотичних скорпіонів». Це полотно — наче яскравий чи надто викличний одяг, за яким маскується справжня натура, цей одяг стає частиною нас, як тінь. Адже у кожного з нас є своя тінь.
Відчуття дороги і подорожей також надихають художницю. Ці враження потім відтворюються в асоціативних геометричних абстракціях.
Картина «На перехрестях» є своєрідним візуальним втіленням поетичних рядків Юрка Іздрика «…На гучних перехрестях стрічаємось ми, / а прощаємось десь там, на розі…». Художниця малює багато перехресть, стверджує, що картина не завершена, очевидно, будуть ще інші дороги і перехрестя, які у різний час зводять нас із різними людьми, які, власне, і надихають Інну. Завдяки колористиці від картини віє оптимізмом, адже кожна людина з’являється у нашому житті не випадково, у кожної можна щось почерпнути, чогось навчитися. Треба лише зуміти це відчути і розпізнати. Переважно об’єктами натхнення для Інни є близькі люди, зокрема сестра Тетяна і подруги, а також пейзажі різних країн, подорожі, щоденні мимовільні враження чи зустрічі: «Сакура», «Море».
Відгукуються у її картинах також різні життєві ситуації й особистісні колізії. Такою є картина «Любовний трикутник» — переплетіння трьох кіл на чорному фоні. Попри назву, тут немає гостроти складних емоцій, завдяки плавним обрисам кіл у картині відчуваються ніжні почуття, адже мисткиня у цих колах зобразила себе, свою сестру і маму. Ці почуття приходять із часом, із досвідом. Втім, на картині не обов’язково можуть бути зображені саме вони. За її словами, така ситуація знайома практично кожній людині, у кожного з нас був чи міг бути цей «трикутник». А коли малюєш, абстрагуєшся, наче залишаєш проблеми на полотні, вони вже не мають такого впливу, стають несуттєвими. І чим більше малюєш, тим більше перепон зникає. Тобто для Інни живопис має своєрідний терапевтичний ефект. Картини вона малює швидко, якщо є стимул; якщо стимулу немає — може тижнями не малювати.
Картина «Приворот» (почуття, яке дуже схоже на закоханість, але під дією якоїсь магії, можливо, гіпнозу) — це її особиста історія закоханості, якою Інна поділилася на відкритті виставки, і нині вона в цій історії вбачає вплив магії. Саме тому в центральній частині полотна зіткнулися гострі кути, а не плавні лінії чи плями.
На кухні на стіні висить лише одна картина — «Гори». Вона відрізняється від інших манерою виконання — експресивним нагромадженням мазків широкого пензля, а тому, за словами художниці, заслуговує висіти окремо від інших. Художниця передає враження від освітлених засніжених вершини гір, що тонуть і плавно переходять у ритм таких же кучерявих купчастих хмар. Глядачу наче хочеться візуально розширити простір невеличкої за розміром картини і поринути в безмежність неозорого краєвиду.
Ця виставка вказує на альтернативні шляхи і можливості експонування творів різних напрямків і креативних експериментів у сучасному мистецтві та його проникнення у середовище міста. Це лише збагачує мистецький процес і дає можливість представити окремий етап творчого пошуку митця, позбавляючи страху салонності, рамковості, офіційності.
Фото: Дарʼя Христинюк, Асортиментна кімната
