Як імперія «підкорює» культуру? Якими були артсередовища Луганщини та Донеччини між 2014 і 2022 роками? Чиї есеї про мистецтво варто прочитати просто зараз?
Команда post impreza обрала 10 книжок з нашої бібліотеки, на які радить звернути увагу, щоб краще розуміти український культурний процес.
Офлайн-бібліотека — частина екосистеми post impreza, яка допомагає нам робити сучасне мистецтво доступним для всіх. Це збірка книг про артпроєкти; Івано-Франківськ та регіон довкола; каталогів виставок та інших видань, які допомагають краще осягнути сучасне мистецьке середовище. Бібліотека працює для всіх охочих у Франківську за адресою вулиця Січових Стрільців, 15.
Борис Філоненко. Культура під тиском
Видавництво: ist publishing
Збірка вибраних текстів критика Бориса Філоненка, які були написані у період 2020-2024 років. У ній йдеться про харківську Бієнале молодого мистецтва, Павільйон України в Венеції, Музей Ханенків, практики Відкритої групи, В’ячеслава Полякова, Каті Бучацької, Нікіти Кадана, Павла Макова, Андрія Сагайдаковського, Каті Лібкінд, Станіслава Туріни, Ярослава Футимського, Миколи Коломійця, Лії Достлєвої та Андрія Достлєва, Даніїла Ревковського та Андрія Рачинського.
«Чи потрібна художницям і художникам виставка?» — питання, з якого починається ця збірка. Мистецькі практики, з погляду Бориса Філоненка, є частиною розгалужених мереж візуальної культури, політичних систем, міжвидових взаємозалежностей, екологічних катастроф і тотальності війни.
Це — тексти про мистецтво в часи надмірностей і виснаження, про історіографічний поворот, авангард і кістку динозавра, про майстерні й укриття, волонтерство й широкі соціальні зв’язки, ролі художників і художниць у небезпечному середовищі.
Тіберій Сільваші. Дерево Одіссея. Есеї, тексти, фото
Видавництво: ArtHuss
Тіберій Сільваші став «головним героєм» однієї з найгучніших цьогорічних українських виставок, що відбулась у київському «Українському домі».
Але Тіберій — не лише художник, а й теоретик сучасного мистецтва. До цієї книжки увійшли есеї, тексти, інтерв’ю та фото за більш як тридцять років його творчості. Автор аналізує сучасне і класичне мистецтво, роль кольору, форми, часу; розмірковує над роллю живописця й художника, зокрема розповідає про найважливіших для нього митців: Рембрандта, Яна Вермеєра, Дієго Веласкеса, Джорджо де Кіріко, Тетяну Яблонську, Олександра Животкова, Анатолія Криволапа, Андрія Чебикіна, Георгія Якутовича.
Ернст Ґомбріх. Оповідь про мистецтво
Видавництво: ArtHuss
Говорячи про мистецтво, іноді треба почати з початку: наприклад, з праці професора Ернста Ґомбріха, яка перекладена на 20 мов і витримала 16 перевидань. Ця книжка відрізняється від більшості робіт про історію мистецтва тим, що написана не як академічна праця, а як захоплена розповідь, що читається як роман. Автор розказує про мистецтво з погляду самих митців, намагаючись розкрити для читача їхній внутрішній світ; показати, які задачі вони самі ставили перед собою і які виклики кидали їм обставини їхнього особистого життя й епох, в яких вони жили (чимось нагадуватиме вам «Далеких близьких» Володимира Єрмоленка).
Мирослав Шкандрій. В обіймах імперії
Видавництво: Комубук
Після не одного тексту, присвяченого деколонізаційній оптиці, радимо звернути увагу на цю книжку канадського науковця з українським корінням Мирослава Шкандрія «В обіймах імперії. Література й імперський дискурс від наполеонівської до постколоніальної доби». Ця робота є чи не першою спробою широко поглянути на українсько-російські культурні взаємини крізь призму постколоніальних теорій.
Імперське панування може набувати не лише форми грубої військової сили. Не менш важливим є й імперський культурний дискурс, зокрема й літературний, з його символами та наративами, на які імперія покладається у своїх намаганнях підкорити й звабити колонізованого. З одного боку, імперія ламає волю до опору колонізованої культури, нав’язуючи їй образ слабкої та відсталої. З іншого боку, вона зваблює колонізованого своєю гаданою величчю, спонукаючи його асимілюватися й, так би мовити, разом з нею «насолоджуватися» власним поневоленням.
Соломія Павличко. Дискурс модернізму в українській літературі
Видавництво: Основи
Нарешті всі охочі можуть (пере)читати культову працю Соломії Павличко. «Дискурс модернізму…» спричинив хвилю обговорень і навіть обурення та критики, які вийшли за межі наукового обговорення; на цій книжці виросло ціле покоління українських літературознавців і письменників.
Авторка аналізує дискурс українського модернізму, починаючи від 1898 року до 1970-х, на прикладах творчості Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Гната Хоткевича, Михайла Яцкова, представників «Молодої Музи» й «Української хати», письменників 1920-х, найрепрезентативніших постатей еміграційної літератури 1940-х, а також Нью-Йоркської групи 1960-х і 1970-х.
Тарас Пастух. Мости Лишеги
Видавництво: Піраміда
Після дослідження «місць Лишеги» зверніть увагу на глибинний аналіз його поезій. Автор робить спробу реконструювати культурний дискурс, в якому ця поезія постала, простежити її основні ознаки та філософсько-естетичні тенденції.
Шульцівський словник
Видавництво: Дух і Літера
Ця робота, створена великою плеядою польських «шульцологів», є одним з найкращих досліджень письменника з Дрогобича Бруно Шульца. У цьому словнику є не лише детальний аналіз біографії, а й коментарі до мови Шульца та його літературного світу. Окрема царина — це літературні апеляції до Шульца, Шульц як тема поезії, кінематографічні й театральні пригоди його творчості.
Покутська трійця
Видавництво: Ще одну сторінку
На продовження вивчення локальної літератури — збірка короткої прози трьох письменників з Покуття: Леся Мартовича, Василя Стефаника та Марка Черемшини. У цих оповіданнях є церковні дзвони й гуркіт гармат, оранка і сусідські пересуди, буденні драми і дитячий сміх, життя і смерть, що формують картину щоденного життя селян початку XX століття. Обʼєднана під однією обкладинкою, творчість трьох авторів витинає своєрідний феномен змісту і форми в українській літературі. Барвиста мова перегукується зі щемкими сюжетами, а кожен твір просочений щирою любов’ю до свого краю, своїх людей.
Ми публікували передмову до неї.
Василь Кричевський. Орнаментні композиції
Видавництво: Видавець Олександр Савчук
Цей альбом займає «візуальну» позицію нашої добірки. Творчий доробок Василя Григоровича Кричевського (1873–1952) в галузі графіки на сьогодні є недостатньо вивченим і потребує окремого мистецтвознавчого дослідження. Пропоноване видання — спроба ознайомлення читача з орнаментною спадщиною митця. В альбомі, що присвячений 150-річчю з дня народження Кричевського, зібрані близько 200 взірців орнаментів, що зберігаються в музеях України й також у приватних колекціях.
За Нас, за Вас і за Донбас
Видавництво: Галерея Неотодрешь
З 2014 року в містах Луганської та Донецької областей працювало безліч активістів та активісток, культурних і соціальних ініціатив, локальних і всеукраїнських організацій. Цей спільний рух був покликаний знайти нові (культурні) можливості для міст та громад, але також згуртувати і підтримати одне одного. Ця книжка — збірка спогадів та розповідей діячів та діячок культури, які з 2014-го по 2022 рік працювали над розвитком міст Луганщини та Донеччини.
Криптадії Федора Вовка: винайдення сороміцького. Етнографія сексуальности на межі ХІХ — XX ст.
Видавництво: Критика
Насамкінець — черга для дослідження сороміцького фольклору. Ця книжка містить критичне, коментоване і текстологічно вивірене видання українських, російських і єврейських фольклорних матеріалів, записаних наприкінці XIX і на початку XX століття зокрема в Україні за редакції українського археолога, етнографа й антрополога Федора Вовка (1847–1918). Це дослідження раніше частково публікувалось у паризькому журналі «Криптадії», що виходив у 1883–1911 роках і спеціалізувався на вивченні та поширенні сороміцького фольклору різних народів.
