4 березня в «Асортиментній кімнаті» відкрилась виставка «Верифікація паранормального феномену вампіризму у вимірі прикарпатського міфотворення» — результат дослідження франківської фотографки Олесі Саєнко, над яким вона працювала з 2020-го року. На події побувала Дар’я Христинюк.
Напередодні відкриття виставки містом почали з’являтися загадкові плакати з написами «Уздри», «Не вір», «Credo quia absurdum», «Тиха вода людей топить», «Я серед вас» — мов заперечуючи офіційний анонс:
«Авторка береться за дослідження сюжету з російського каналу, де фігурувала історія про вампіра в Івано-Франківську. Методами дослідження обрано добровільне занурення в потік абсурду. Завдяки інструментам психогеографії вдається віднайти сліди паранормальних явищ та істот, котрі починають відчувати на собі погляд та погрожувати у відповідь. Радикальна безкомпромісність та жага довести справу до кінця підважили безпеку існування самої авторки».
Здається, хтось ставить під сумнів результати дослідження і не хоче, щоб вони стали відомими широкій публіці. Нічого не зрозуміло, але підозріло і цікаво.
Вже на виставці впізнаю джерело натхнення авторки: так, це була чергова сенсація російського ЗМІ про тероризування Прикарпаття столітнім вампіром-кондуктором.
У виставковій кімнаті представлені результати кропіткої праці, серед яких — агітаційний плакат 40-х років із закликом вступати до лав Кровососних сил Української повстанської армії та вирізка зі статті про те, як працівники НКВС спалили вогнеметом могилу вампіра.
Привертає увагу сконструйований авторкою пристрій для відстеження слідів паранормальних істот під назвою DEFDEPAB. Поряд підтвердження його справності: пластинка із зображенням вампіра. Остаточно переконуєшся у силі апарату після перегляду представленого відео з тіктоку, на якому ворожка Грета розкладає таро і випадає карта «Місяць».
Наступний артефакт — «Хроніка спостереження за підозрілим балконом в період з 24.11.21 по 13.09.22». Олесі Саєнко вдалось знайти можливу локацію, де проживає об’єкт дослідження. Результат — 30 світлин полювання на «щось» в різні пори року і погодні умови.
Неймовірно, але авторка все ж застає істоту: «Фотографія голого вампіра у білих рукавичках» — апофеоз її дослідження.
Далі захожу в окремий, тісніший простір — кімнату дослідниці. Там сподівалася нарешті натрапити на неї, щоб спитати, чи давав вампір згоду на оприлюднення відвертої світлини. Проте були тільки особисті речі авторки, цигарка з недопитим чаєм і записи відеоспостереження, ймовірно — за вампіром. На столі залишений основний експонат виставки — альбом з детально задокументованими роздумами напрацювань. У ньому, окрім спостережень і переживань (згідно з записами, авторка відчувала, що не тільки вона стежить за об’єктом, але й об’єкт стежить за нею), я знайшла рецепт кров’янки. Згодом він викликав суперечки у відвідувачів кімнати — як же смачніше готувати цю страву?
На останньому фото експозиції «пошук вампіра обривається». Де зараз авторка — невідомо.
Справді, її ніхто не бачив на власній виставці. Усі матеріали знайшов та надав чоловік дослідниці, який був присутній на відкритті (що доволі підозріло).
Зазираю у книгу відгуків і знаходжу таке послання: «Вампір — це її чоловік!». Ризикую, проте вирішую взяти у нього коментар:
Чи є у вас припущення, куди зникла дружина?
Не знаю, куди зникла, але впевнений, що буде мене переслідувати.
Як це дослідження вплинуло на вас?
Люблю магію та все незвичне. Мене це дослідження змусило задуматись про urban legends, культуру, яка поширена і гарно розпіарена в інших країнах, та, на жаль, зовсім забута у нас. Вважаю гарним знаком, що суспільство знову починає цікавитись власним (сучасним) фольклором.
Ваша думка про те, що вас підозрюють у вампіризмі та причетності до зникнення дружини?
Ставлюсь до цього позитивно, але її зникнення зі мною не пов’язано.
На виставці був герой знакового російського репортажу — Іван Чуйко. Виглядав стурбовано, ніби щось знав. Також там можна було зустріти Володимира Єшкілєва, відомого дослідника проблеми вампіризму в Франківську.
Багато що з цього правда, але де істина? Без сумніву, хіба те, що куратором виставки був Антон Усанов.
Фото: Тарас Теліщак
