Практика Зоряни Козак формувалася як мультидисциплінарна, однак після 2021 року вона зосереджується переважно на кераміці та порцеляні. Однією з перших керамічних проєктів була серія з масками, як спосіб створення непрямих автопортретів і розмови про власні стани, досвід трансформації та вразливості. Згодом робота з матеріалом зміщується від завершеного образу до дослідження процесу, де важливішою стає взаємодія з глиною, її поведінкою та технічними умовами формування об’єкту.
Козак працює з експериментальними підходами відливання порцеляни, комбінуючи та деформуючи форми, порушуючи звичну логіку роботи з матеріалом. Важливим інструментом у її практиці є гіпс: вона використовує знайдені об’єкти, знімає з них форми та поєднує окремі фрагменти у нові конфігурації. У таких роботах фрагменти — зокрема частини тіла — втрачають свою первинну цілісність і збираються в нові образи, що коливаються між впізнаваним і деформованим.
Окремим напрямом є робота з гіпсовими формами, знайденими на території колишньої Львівської кераміко-скульптурної фабрики. Виведені з серійного виробництва, вони втрачають функціональність і стають основою для нових об’єктів, зокрема порцелянової серії «Пам’ять форми», у якій зчитується пам’ять індустріального процесу.
Паралельно Козак досліджує різні типи випалу, зокрема дров’яний, де результат формується не лише авторським контролем, а й дією вогню, температури та часу. У цьому підході її практика наближається до відкритої системи, де матеріал і процес стають рівноправними учасниками створення роботи.
Живучи в Івано-Франківську у 2018–2021 роках, Зоряна Козак розпочала неформальне навчання з Мирославом Яремаком, Юрком Боринцем і Василем Стефанишином. Співкурувала квартирний виставковий простір «Низова, 11» та співорганізовувала фестиваль «Абракадабра». У 2021 році відбулася її перша персональна виставка в Палаці Потоцьких, де було представлено кераміку, живопис та відео. У 2023 році відеоробота художниці «Від-народження» стала частиною виставки «Приходять і відходять: ретроспектива франківського жіночого відеоарту». У 2026 році Козак була частиною колективної виставки-вистави «Шість жінок» та «Сім жінок», що досліджувала пам’ять про Майю Симашкевич. Художницю представляє Асортиментна кімната.
У 2022 році Зоряна сторює серію «Старі-нові герої», що звертається до міфологізованих образів Другої світової війни та культу «Великої Перемоги». Після 2022 року художня мова Козак зміщується від образності до процесуальності: ключовими стають стани, тілесний досвід і фізична взаємодія з матеріалом. З часом тема досвіду війни перестає бути присутньою в роботах напряму, натомість проявляється через зміну умов виробництва, дефіцит матеріалів – зокрема втрату української глини зі Слов’янська – та звернення до локальних ресурсів.
Візитівку створила дослідниця Анна Потьомкіна.
Проєкт Documenting and Archiving War Art of Ivano-Frankivsk Region реалізовано за підтримки Documenting Ukraine program
