Підтримати post impreza

Бакай Юрій

Фотохудожник, дизайнер, митець. Працює з об’єктом, інсталяцією, перформансом. У власних проєктах застосовує спостереження за буденністю як матеріал для дешифрування тиші й фіксації невидимих енергій. Твори митця базуються на раціональному перфекціонізмі й балансі між глибоким символізмом і сучасною формою. Поєднує фактури найрізноманітніших, часом контраверсійних матерів, сполучаючи їх через світлові сценарії. Увага на різноманітних станах дерева, металу чи скла, доповнені високотехнологічною обробкою, постають у роботах Бакая метафорами пам’яті, плинності часу та незмінності духу.

Народився 08.05.1975 у Львові, згодом родина переїхала на Івано-Франківщину. 

1999 року закінчив навчання на художньому факультеті Прикарпатського  національного університету ім.В. Стефаника (викладачі Михайло Фіголь, Микола Варення). 

2002 – член Івано-Франківської обласної організації фотохудожників України.

2006 – член мистецької формації «Форумс».

20122015 голова Івано-Франківської обласної організації фотохудожників України.  

Автор чисельних персональних та групових проєктів в Україні, Німеччині, Франції, Нідерландах: «Портрети», «Вікна, що оживають» (2010); «Образи світлих» (2013), «Місто якого нема», «Паризька серія», «Симетрія» (2006-2014), «Трамвай №9» (2009,), «Afterparty», «Expectation» (2013), «Очікування» (2013), «Війна. Весна» (2014), «Люстрація» (2015), «Port’All. Постійна лімінальність» (2017), «Ар(т)геологія» (2016), «На межі міфу» (2016), «Індивідуальні артикуляції» (2019), «Механічні вібрації», «Вапно Ca(OH)2», «Borders of resistance» (2023).

Від 2025 року перебуває у лавах ЗСУ.

Галерея робіт

Доріжки, 2005

Доріжки, 2005

Із серії «Образи світлих», 2013

Із серії «Образи світлих», 2013

Вапно Ca(OH)2, 2016

Вапно Ca(OH)2, 2016

Фото: Nadiyka & Andriy Photography

Із проєкту «Ротація»

Із проєкту «Ротація»

Митець Юрій Бакай працює на перетині інженерного розрахунку та метафізичного пошуку, де кожна інсталяція чи фотокадр стають актом дешифрування тиші. Естет і педант. Категорично уникає популізму та зайвої публічності.

 

У фотопроєктах першість визначає за процесом творення, який втілює через формулу взаємодії «світ – камера – ти» (або «ти – камера – світ»). На його думку – це ідеальне поєднання для мандрівника, особливо коли поруч є однодумці, з якими можна розділити спільний досвід (паризька серія). 

 

Автор проводить чітку межу між поняттями «турист» та «мандрівник»: на відміну від першого, який часто обмежується спогляданням фасадів, мандрівник прагне глибинного дослідження. Він «смакує» простір, занурюючись у культуру, побут і традиції, щоб побачити життя зсередини та дійти до самої суті й істини речей.

 

Улюблений прийом авторського компонування – перетворення звичних матеріалів та об’єктів на складні візуальні чи архітектонічні структури (проєкт «Вапно Ca(OH)2»). Для масштабних інсталяцій, як і для камерних скульптур йому однаково важливі врівноваження символічного наповнення сучасною технологічною формою. Кожна деталь проєкту має значення лише в контексті загальної структури, що розкривається у просторі через заломлення світла чи різкий дзвін металу. Фактури у цьому випадкові постають метафорами живої пам’яті, в яких поєднуються плинність часу та незмінність духу. 

 

Вагому частину діяльності в останні роки становлять проєкти зі створення авторських світильників з гутного скла, іміджевої продукції, фестивальних нагород, військових сувенірів тощо («Станіславів», 2022).

 

Юрій Бакай ефективно доповнює мистецьке середовище Івано-Франківська естетикою архівації та інженерного концептуалізму. Його діяльність тісно інтегрована у роботу усіх виставкових та фестивальних майданчиків міста – як офіційних, так і альтернативних, де він виступає не лише як експонент, а й як архітектор виставкового середовища. Для Бакая місто – це інтелектуальний цех, життя якого радикально переосмислюється через об’ємно-просторові рішення, інтегровані об’єкти чи масштабні фотопроєкти («Образи світлих», 2013). 

 

Розглядає мистецтво як терапію в час війни. Фокусується на проєктних дослідженнях із трансформованими уламками зброї та техніки. Акції поступово виявляють парадокс: зброя в руках митця змінює пластику та мислення із символів неконтрольованої всемогутності на глибокі теопоетичні образи. 

 

З очевидних прикладів: реді-мейд об’єкт «Бандероль» – кришка діжки-барабану з київського майдану («Війна-весна», Івано-Франківськ, ЦСМ, 2014); серія скульптур-інсталяцій проєкту «Ротація» (Вагабундо, 2023), перформанс «Pauses» (Вагабундо, 2025). 

 


Візитівку створила науковиця Надія Бабій.
Проєкт Documenting and Archiving War Art of Ivano-Frankivsk Region реалізовано за підтримки Documenting Ukraine program