Народився 16.10.1960 року у селі Долина Тлумацького району (нині Івано-Франківська область).
1976–1980 – навчання у Чернівецькому будівельному технікумі (технік-будівельник).
1982 – Івано-Франківська облспоживспілка, різьбяр по дереву III розряду.
1983–1988 – навчання на художньо-графічному факультеті Івано-Франківського педагогічного інституту (викладачі: Михайло Фіголь, Борис Щербяков).
1988–2004 – художник-реставратор Івано-Франківського державного художнього музею. 1988 – стажування у Львівських реставраційних майстернях (керівник. Мирослав Откович), 1993 – в реставраційних майстернях у Києві (кер. Володимир Цитович). 1994 – Європейському центрі консервації у Венеції.
1995 – член НСХУ.
2001—2009 рр. – викладач кафедри образотворчого мистецтва Інституту культури та мистецтв Прикарпатського університету (Івано-Франківськ).
Від 1989 року – учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок. 1990 — перша персональна виставка («Година смутку за жертвами сталінських репресій» Івано-Франківськ, ІФДХМ).
Активний член культурно-наукового товариства «Рух».
Художник-реставратор, живописець, громадський активіст. Тематика робіт варіюється між абстрактним експресіонізмом, гротеском та ідилічним пейзажем. Найбільш відомий як унікальний інтерпретатор козацької проблематики. У такій праці покладається на широкий динамічний мазок та імпульсивну емоційність, через які створює не викінчені образи, а теми, енергію, ефектне враження, неповторні колористичні структури. Твори зберігаються в музеях України та приватних колекціях по всьому світу.
Серед визначних професійних здобутків автора: участь в експедиції 1986 року із порятунку скульптур головного вівтаря костелу Непорочного зачаття Богородиці І.-Г. Пінзеля (експонувались на виставках 2012 р. у Луврі, Париж, Франція; 2024 Королівському замку на Вавелі у Кракові, Польща); реставрація робіт видатних майстрів європейського бароко з експозиції ІФДХМ; промоція колекції ікон та хрестів єпископа Миколая Сімкайла.
Малярство Богдана Бринського є нерозривною частиною його ідентичності та природним продовженням буття. Творчість органічно вплітається в життєвий шлях автора, де мистецький жест і громадська позиція складають єдине ціле. Фундаментом творчого методу є експресивний мазок. Бринський працює швидко, дозволяючи інтуїції керувати пензлем. Його полотна часто нагадують палімпсести, де крізь нові шари фарби проглядають попередні змісти, створюючи ефект глибини та часової тяглості.
Абстрактні композиції у формальний спосіб розвивають українську художню традицію, не прив’язуючись при цьому тематично до національної історії, етнографії, побуту. Складні філософські поняття візуалізуються через прості, подекуди примітивні форми, що підкреслюють архаїчність та глибину змісту. Історична тематика в його роботах позбавлена прямолінійної сюжетності; вона передається через динамічну ритміку, абстраговані силуети та активну колористику, які відтворюють дух і напругу подій. Такий підхід дозволяє митцю трансформувати конкретні факти у позачасові образи-символи.
Портретні цикли митця сповнені глибокого символізму: через численні образи Тараса Шевченка, Опанаса Заливахи та загиблого сина Остапа автор рефлексує над вічними сенсами буття, перетворюючи портрет на акт духовного осягнення.
Богдан Бринський є однією з найбільш харизматичних осіб мистецького середовища Івано-Франківська, чия творча майстерня десятиліттями слугує осередком зустрічей неформальних спільнот. Коло близьких і друзів пов’язане з художниками-академіками М. Зорієм, Д.-Л. Іванцевим, шістдесятником О. Заливахою, поетами, поетками та письменниками, письменницями Станіславського феномену, актор_ками, бардами, фотоми_сткинями тощо. Іншим мистецьким простором, навколо якого гуртується сучасна арттусівка, є сімейна галерея-рамарня Бринських «Цмок», відома своєю кураторською та благодійною діяльністю.
Для Богдана Бринського війна – особиста і екзистенційна трагедія. Як волонтер і куратор, він з 2014 року конвертує власне мистецтво у реальну допомогу ЗСУ, організовуючи тематичні пленери й анонсуючи розпродаж робіт. Після загибелі сина Остапа на фронті у 2023 році його письмо тяжіє до іконографічного символізму. Постає у форматі пантеону національних героїв, серед яких відомі земляки, зокрема, Опанас Заливаха та син Остап (персональна виставка «Від Тараса до Панаса», Музей мистецтв Прикарпаття, 2025).
Візитівку створила науковиця Надія Бабій.
Проєкт Documenting and Archiving War Art of Ivano-Frankivsk Region реалізовано за підтримки Documenting Ukraine program
Худодниця досліджує теми пам’яті, вшанування, історичних та соціальних наративів закладених у ландшафті.
Художник, куратор, критик, представник Станіславського феномену.
Художниця, дослідниця та кураторка, яка працює з відео, текстом, тілесними та перформативними практиками.
Працює у галузях класичного гладкотканого та експериментального текстилю, графіки, проєктуванні інтер’єру громадських споруд і музейних експозицій.
Весела Найденова — художниця, письменниця, казкарка, мистецтвознавиця та викладачка.
Художник: вуличне мистецтво, графіті, стінопис, живопис, графіка. Автодидакт.
Євген Самборський – художник та куратор, чия художня практика зараз зосереджена на живописі.
Мультидисциплінарна художниця, що працює з керамікою, порцеляною, живописом, фотографією та перформансом.
