Юрій Боринець

Експресивні та емоційно наповнені картини та пластику Юрія Боринця не можна вмістити в межі одного стилю чи течії. Сам художник зізнається: ніколи не міркує над майбутнім твором – усе залежить від настрою.

Всі роботи Юрія Боринця, навіть на перший погляд майже абстрактні – насправді натурні замальовки. Жодних вигадок, фантазій чи відступів від баченого. Не має значення тема, сюжет, мотив… Малювання як спосіб відображення побаченого. Не як у дзеркалі чи фотоапараті.  А як створення знакової структури, обмеженої гнучкістю графічної лінії та барвистістю живописної плями. Без ідей і концептів. Малювання як спосіб фіксування емоції. Створення емоційного декору. Перетворення зримого реального об’ємного образу на загадково-орнаментальну знакову каліграфію, без сподівань на прочитання. До банального прості сюжети, мотиви, нехитрі рефлексії на навколишню дійсність або її симулякри.

Молодецька працьовитість і продуктивність не перетворюється на нав’язливу, впізнавано-нудотну заштампованість. Розглядаючи багато створених робіт, дивуюся вмінню відкривати нові нюанси, віднаходити свіжі зіставлення, бачити теми. Вживання текстів, які інколи фіксують подію на картинах, не привносить пояснень, вони радше доповнюють декоративну орнаментику композиції. Таку ж роль виконують – обов’язково виклично виразні – художникові автографи-сиґнатури. Експресивні мазки, що формують стрижень композиції, гра контрастів та витончена колористика творять впізнаваний авторський почерк. Грайливість, несерйозність, легковажність – настрої, що стали майже обов’язковими в авторській політиці самовираження. Художник демонструє захопливу рису – дитячість, безпосередність світосприйняття. Якщо пригадати муки Пікассо, який неодноразово наголошував на бажанні «так» вміти дивитися на світ, то Боринцеві можна лише позаздрити. «Живопис Боринця глибоко біфуркаційно-дихотомічний, з двома «вживленими» лейтмотивами. Один – драматично-харизматичний, конфліктний, який визначається владою настрою і випадковістю. Інший – манірно-мінливий, виступає як резонатор почуттів, внутрішнього спокою і зосередженості. Автор паралельно моралізує один образ, а вульгаризує другий – завжди ставлячи акцент на пластичній красі та енергії кольору,  що йдуть від його вольової особистості, свободи, яка протистоїть хаосу і заангажованій тяглості», – мистецтвознавиця Христина Береговська.

Юрко Боринець – безсумнівний лідер і за кількістю виставок, і за енергетичністю живопису, і за експресивністю зображувальних засобів і методик. Зачинатель і провокатор багатьох імпрез та перформансів. Знаковим був виступ художника з друзями у стінах колишньої друкарні з перформансом «Дим» у 2016, де Ярема Стецик, Андрій Федотов, Crazy, Сергій Григорян та інші бурхливо й екстатично відривалися палячи багаття, видобуваючи звуки з інструментів, невгамовно шаманячи дійство.

Для картин Боринця, здається, сюжет не має значення – балет, спайдермен, пес, ще пес, гарем, обличчя, пейзаж… Важливою залишається експресія графічного жесту, плакатна мінімалістичність і виразність, розкутість і легкість поруху пензля. Заворожувальна ритміка орнаментів, обмежена декількома кольорами палітра, багато не зафарбованого тла – дикунсько-шаманський живопис людини ХХІ ст., що й тут бережно належить до свого й нашого часу, говорячи про позачасовість. Художник наголошує на важливості для нього спілкування і не тільки з колегами, але й з глядачами, поціновувачами його творчості, тому виставки, презентації – невід’ємний елемент його самореалізації. Повторюваність безсюжетності вичерпує описові можливості. Відмова від строкатої кольоровості – це пошук витонченої вишуканості? Відсутність композиції не заперечує академічно-реалістичної бази – це неспроможність позбутися ремісничих основ? Боринець рвучко долає опір матеріалу. Це різкий, короткий головний удар, потім серія ударів, що швидко і влучно формують орнаментику замисленого, щоб не розгубити і точно передати накопичену енергію. Таке враження, що існує страх, чи надовго її вистачить. Кілька джебів і хук зліва наостанок. Роботу зроблено.

Часто митець оперує обмеженою палітрою кольорів. Малярський жест маніфестується в умілому, зваженому використанні барв з розумінням оптичних особливостей, а також з відчуттям фактури поверхні.

6. Учасник виставок у Львові, Чернівцях, Луцьку, Тернополі, Києві, Дрездені, але найбільше мав презентацій в Івано-Франківську. Перша персональна відбулася в Музеї мистецтв Прикарпаття, пізніше декілька в галереї «Арт на мур», «Чеч», Підземному переході Ваґабундо. Виставлявся в галереї «Асортиментна кімната», брав участь у міжнародних фестивалях «Порто Франко» та «Карпатський простір». Безвідмовний, якщо запрошують, не нав’язливий щодо пропозицій, прислухається до порад, але іноді робить не притамане і не опановане. Перформанси на природі вирізняються легкістю і мінімалізмом. Інсталяції тяжіють до використання природних матеріалів – дерево, камінь, пісок, вапно. Експериментує і з «новими медіа» і гаджетами, робить графіку, відеозйомки перформансів. Полюбляє колаборації з аматор_ками – художни_цями, фотограф_ками, поет_ками.

Від 2014 бував учасником виставок дотичних до історичних подій – «Весна. Війна», ЦСМ, 2014; «Маргінеси міфу», фестиваль Porto Franko Гогольfest, 2016;

«Косив», перформанс, кірха в с.Горохолино, 2023. Мілітарні мотиви з’являлися у картинах ніби мимохідь, приховано, не плакатно. Навіть швидше через назву – «Байрактар», «War»…

Організатор та учасник благодійних аукціонів на потреби ЗСУ в Надвірній, Яремче, Калуші, Франківську. Допомагав в облаштуванні виставок арттерапії в обласній лікарні. Розписував військову амуніцію – гільзи, ящики тощо для аукціонів.

Візитівку створив мистецтвознавець Анатолій Звіжинський.
Проєкт Documenting and Archiving War Art of Ivano-Frankivsk Region реалізовано за підтримки Documenting Ukraine program