Між Івано-Франківською обласною організацією Національної спілки художників України та обласною радою виник конфлікт через Будинок художника, що на вулиці Незалежності, 53. Юристи обладміністрації посилаються на рішення з 1992 року, згідно якого будинок перебуває в спільній власності міста та області. Спілка вважає, що Будинок належить їм, і відмовляється підписати договір про спільну власність на правах оперативного управління.
post impreza зафіксувала головне у цій історії.
За словами голови правління Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України Світлани Повшик, Будинок художника — це питання їхнього виживання. Спілчани побоюються, що приміщення з часом у них заберуть.
«Жодна оренда не гарантує довічного користування. Прикро, що у час війни, треба доводити, що ми хочемо творити й тут бути» — каже вона.
***
Перше відео про конфлікт між Спілкою та облрадою з’явилося 5 серпня на фейсбук-сторінці Спілки художників Івано-Франківська. Світлана Повшик сказала, що на Спілку чекає важка боротьба за Будинок художника.
У наступному відео вона розповіла, що 1 липня до неї звернулися з управління з питань майна спільної власності територіальних громад області Івано-Франківської ОДА з вимогою підписати договір про спільну власність на правах оперативного управління. Це було вже друге звернення. Спілка відповіла облраді двома листами, де виклала власне бачення проблеми. У відповідь, зі слів Світлани Повшик, митці отримали витяг з протоколу № 47 від 25.07.2025 року із засідання постійної комісії облради з питань комунального майна та житлово-комунального господарства.
На цьому засіданні заступниця начальника управління з питань комунального майна Оксана Лебідь вказала, що будівля на Незалежності, 53 перебуває у спільній власності громадськості області й міста відповідно до рішень обласної ради від 24.08.1992 року.
«Право спільної власності на цей будинок визнане господарським судом від 2017 року та постановою Київського апеляційного господарського суду. Організації не раз надсилали документи на підпис для закріплення власності на майно, однак спілка відмовлялася узаконити відносини з власником. (…) У Спілці пишуть необґрунтовані висновки, що їм мають передати будинок у власність. Власність зареєстрована за обласною радою, а Спілці двічі було відмовлено у власності. (…) Крім того, Спілка передає в оренду приміщення на першому поверсі. Цього вони не мають права робити. Ми хочемо узаконити наші правовідносни», — підкреслила Лебідь.
На засіданні облради вирішили «відмовити творчій спілці “Івано-Франківська обласна організація Національної спілки художників України” у передачі у власність адміністративної будівлі на вулиці Незалежності, 53. (…) до 01.08.2025 року укласти договір про закріплення майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на праві оперативного управління. У разі неукладення договору (…) провести виїзне засідання комісії (…) та розглянути питання про передачу адміністративної будівлі на вулиці Незалежності, 53 на баланс та в оперативне управління іншій юридичній особі».
Спілка відповіла, що таке рішення може бути прийняте лише на загальних зборах.
У третьому відео Світлана Повшик розповідає про історію Будинку художника, замовника його спорудження і виконавця. Зокрема, показує проєктні документи.
«Будинок був збудований коштом Художнього фонду, Спілка художників є правонаступницею. Отже, цей будинок будувався коштом Спілки художників, а не обласними чи якими-небудь іншими бюджетами (…)», — акцентує Повшик.
Далі у відео митець Василь Корпанюк згадує, як головою Спілки був Микола Кіщук [майстер різьблення та інкрустації по дереву, комуністичний діяч. Народився на Косівщині. У 1963–1974 роках – Івано-Франківську організацію Спілки художників України. За словами, Ярослава Коретчука, «брав участь в акціях проти ОУН та УПА, здійснював депортацію сімей повстанців, зміцнював радянську владу» — прим. ред.]. Він ініціював створення майстерень для митців і звернувся з листом до Москви в Спілку художників СРСР. Було прийнято рішення спорудити Будинок художника з майстернями, зокрема і «для развитие народного искусства Гуцульщины» (цитата). Митець додає, що на фасаді будинку раніше висіла пам’ятна дошка Кіщуку. Нагадаємо, її демонтували у 2024 році. Про цю дошку згодом згадає у Світлана Повшик на зборах.
Згодом на сторінці Спілки було опубліковано ще три відео про історії взаємин між організацією та державними структурами.
18 серпня митці зустрілися з головою Івано-Франківської ОВА Світланою Онищук. На сторінці посадовиці опісля написали: «Художники стурбовані можливою зміною формату правовідносин на це майно. Їхня позиція чітка: вони вважають себе законними користувачами приміщення. Ми почули всі аргументи. Важливо, щоб у цій ситуації був конструктивний діалог і пошук спільного рішення. Це питання не лише юридичного характеру, бо йдеться про збереження культурної інституції з майже 80-річною історією».
У коментарі Суспільному юрист Василь Гедзик, посилаючись на постанову Кабміну № 1058, зазначив, що творчі спілки мають право на нерухомість, яку будували за кооперативні гроші при СРСР. «Але ще в праві діє принцип правової визначеності, окрім принципу захисту права власності, згідно з яким законодавець встановлює певний строк. Суб’єкт не може претендувати на майно протягом невизначеного періоду, тоді як інший вже встиг реалізувати свої права», — сказав Гедзик і додав, що пройшло багато років відтоді, коли облрада віднесла будівлю до комунальної власності, а Спілка звернулася до суду за захистом свого порушеного права. Суд визнав право Спілки на це майно, але через формальний пропуск строку відмовив у задоволенні позову.
4 вересня на відкритті виставки на підтримку митців висловився художник Микола Яковина:
«Ми сумлінно платили внески, заробляли. Це створено нашими руками. Думаю, що це тимчасовий казус, недогляд якогось чиновника. Сподіваюся, що невдовзі громадськість поінформують, що ця колізія виправлена й немає підстав хвилюватися, що Франківськ, де в цих стінах була “Імпреза” (…) відбере у творчої спілки приміщення. Ганьба місцевій владі».
Що Спілка вирішила на своїх загальних зборах?
11 вересня відбулися загальні збори Спілки. Адвокат Тарас Фатула розказав, що за півгодини до їх початкуу будівлю прийшов оперуповноважений поліції, щоб вручити запит у межах досудового розслідування. Воно відкрите у червні за ознаками зловживання службовим становищем. Художники вважають, що представник поліції прийшов саме в цей час не випадково.
На зборах був присутній начальник управління з питань майна спільної власності облради Василь Даниш. Він уточнив, що йде мова про передачу майна в оперативне управління — балансування об’єкта, використання приміщення на правах оренди. [Окрім іншого, передача майна в оперативне управління, а не у власність є частиною реформи культурних закладів, розпочатої в цьому році Мінкультом, — прим. ред.].
«Ми неодноразово зверталися до Спілки після 2017 року, але відповіді не було. Через певні обставини Спілка художників не може зареєструвати право власності. Обов’язок власника, яким на сьогодні є територіальна громада Івано-Франківської області в особі обласної ради, передати це майно офіційно в користування Спілці. Остаточне рішення ще не ухвалене – комісія проведе виїзне засідання безпосередньо у Будинку художника», — роз’яснив він.
Потім Світлана Повшик розповіла історію Будинку художника. У 1965 році відбулося замовлення проєктної документації. У 1991 році будинок з балансу Худфонду УРСР передали на баланс Спілки. У 1992 році обрада прийняла рішення віднести будівлю до комунальної власності облради. У 1998 році вийшла постанова Кабміну № 1058 «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам», що зобовʼязує за поданням творчих спілок передати у їхню власність нерухоме майно, яке станом на 24 серпня 1991 року перебувало у їхньому володінні. Будинок перейшов до Спілки. У 2001 році облрада прийняла рішення передати будинок у власність Спілки (без права відчуження).
Світлана Повшик на загальних зборах
Наприкінці члени Спілки проголосували за зміни до Статуту, де заборонили будь-яке відчуження будівлі, а також заборонили всім органам правління Спілки укладати договір щодо Будинку художника. Разом з тим, чи знаходиться будівля у власності Спілки, все ще є предметом юридичних суперечок. Представники Спілки проведуть зустріч з керівництвом облради й повідомлять рішення зборів.
Що говорять про Спілку?
Національна спілка художників була заснована в 1938 році, а Івано-Франківська обласна організація, як її частина, — в 1957. Історично навколо спілок художників — і національної, і обласних — є як багато підтримувачів, так і немало критики. Остання, зокрема, стосується радянського спадку в управлінні спілкою та недовіри до інституції, яка була не стільки професійною спілкою, що представляла та захищала професійні інтереси художниць та художників, скільки була інструментом ідеологічної роботи.
Дослідниця Олександра Кущенко пише, що Національна спілка художників — одна із ілюстрацій неспроможності «українського громадянського суспільства до самоорганізації в живі, ефективні мережі» [див. Істотні питання політики: візуальне мистецтво. Аналітична записка. С. 49-50 — прим. ред.]. Зараз, зі слів художниці, існує потреба в конкурентному доступі до інфраструктури, до якої має доступ лише Спілка, а також — в дієвих ефективних професійних об’єднаннях, які б дійсно захищали інтереси художниць та художників як професійної групи. «Митці та мисткині, які представляють Україну на великих міжнародних мистецьких подіях, не є членами Спілки, наприклад, жоден учасник «Відкритої групи» (Антон Варга, Юрій Білей, Павло Ковач, Євген Самборський), яка у 2019 році була куратором Українського павільйону на 58-й Венеційській бієнале, а 2024-го колектив представив Польщу на 60-й Венеційській бієнале з проєктом «Повторюйте за мною II», не є членом Спілки. Ці приклади можуть вказувати на неспроможність Спілки досягти встановленої мети щодо сприяння професійному зростанню», — резюмує Олександра.
«Я так розумію, що сьогодні художники потрібні тільки тоді, коли треба віддати картину на аукціон. Художники не мають постійної зарплати, і як вони виживають у цих умовах, не знаю. Зараз війна, скажуть мені, і не на часі. А на часі відбирати будинок у художників?» — коментує член Спілки художників Михайло Дейнега.
«Свої мистецькі роботи віддавали та віддають на збори та на аукціони різні художниці та художники, — і ті, що в Спілці, і ті, що не Спілці та навіть ніколи про неї не чули. В Івано-Франківську, як в будь-якому іншому місті України, є непоодинокі мистецькі простори, що ведуть постійну виставкову роботу, але при цьому орендують свої приміщення на загальних комерційних умовах. Для багатьох моїх колег, що працюють в художньому полі, можливість пільгової довгострокової оренди була б досить непоганим рішенням. Але незалежний сектор не звик ані претендувати на підтримку від держави, ані вимагати її», — коментує для post impreza співзасновниця «Асортиментної кімнати» Альона Каравай.
Фото: Софія Сіренко
