Підтримати post impreza

Ігор Панчишин

Народився 09.12.1955 у Станіславі (нині Івано-Франківськ).

1973 — 1978 — навчався у Львівській політехніці, факультет архітектури

1978 — 1982 — архітектор інституту «Укркомуншляхпроект», з 1983 провідний архітектор Ів.-Фр. відділення Льв. реставр. майстерень

Учасник та співорганізатор першої альтернативної виставки «Трьох» (1986, ІФОКМ) та «Шести» (1987, ІФООНСХУ).

З 1988 — учасник художніх виставок (живопис): Франківськ, Львів, Київ (Республіканські виставки СХУ), Хмельницький, Люблін (Польща).

1988 — 1989 — співорганізатор Першої міжнародної бієнале сучасного мистецтва «Імпреза» (разом з Михайлом Вітушинським і Миколою Яковиною).

1990 — співавтор проєкту реставрації з пристосуванням пам’ятки «Пасаж Гартенбергів» під Музей сучасного мистецтва.

1993 — 1997 — завідувач новоствореного відділу сучасного мистецтва Івано-Франківського державного художнього музею.

Організатор і куратор бієнале «Імпреза» 1991, 1993, 1995 та супутніх виставкових і конференційних програм «Міжсезоння» (1992–1997).

1995 — член-засновник Rotary Club Івано-Франківськ, член Наглядової ради Центру сучасного мистецтва у Києві.

Наприкінці 1990-х ініціював створення Муніципального центру сучасного мистецтва, 1999–2004 — директор ЦСМ.

2005–2009 — відповідальний співробітник міського Управління культури з питань архітектурної спадщини.

2009–2010 — ініціатор створення, а 2010 — 2016 керівник відділу з питань охорони культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

Від 2007 — учасник і член історико-краєзнавчого об’єднання «Моє місто», член Наглядової ради ГО «Фундація Суспільність»

Архітектор, художник, громадський діяч. Співорганізатор міжнародної бієнале сучасного мистецтва «Імпреза» (1989), куратор наступних бієнале 1991, 1993, 1995 та 1997 років.

Живописний метод Ігоря Панчишина викристалізувався у 1980-х на перетині реставраційної оптики і емоційної урбаністичної візії, натхненної творчістю естонського художника Андо Кескюли. Наскрізною темою творчої та громадської діяльності є увага до міста, в якому архітектурна спадщина та сучасні сенси існують у нерозривній єдності.

Галерея робіт

Станіслав. При ринковій площі, 1985

Станіслав. При ринковій площі, 1985

Мотив Станіславський, 1994

Мотив Станіславський, 1994

Спека. Середмістя, 1996

Спека. Середмістя, 1996

Щось містове і ностальгійне, 2023

Щось містове і ностальгійне, 2023

Архітектор, фахівець з охорони пам’яток культурної спадщини, художник-урбаніст, фотохудожник, громадський діяч. На живописну манеру значний вплив, окрім архітектурної освіти, мали самоосвіта (музика джазу, філософські твори, енциклопедичні видання, творчість литовських митців, мислення форм Андо Кескюла), а також середовище львівських реставраційних майстерень, де професійна справа тісно перепліталась із фотоекспериментами, подорожами тощо. Картини автора не прив’язані до документального краєзнавства, пам’яті про минуле, а є скоріше емоційно-архітектурною й типово станіславською візією, естетичними ілюзіями. Близькість до прототипу у них демонструється сценічно, часто літературно. Колорит митця переважно стриманий і нюансований. Як у живописі, так і в фото митець пропагує спостереження за «малим» Франківськом – шукаючи естетику в деталях, фактурах, особливих силуетах, що зникають. Усвідомлено сприймає недоліки власної фотоапаратури, переводячи їх у смакові характеристики фотостудій. Бліки, плями, рефлекси, рухомі розмиття – те що належить до ознак його «фотогенічного міста».

 

Урбаністика є центральною темою не лише живопису та фотографії, а й усієї діяльності Ігоря Панчишина.

 

Найбільше відомий участю у визначних проєктах:  співорганізатор і куратор бієнале сучасного мистецтва «Імпреза», засновник відділу сучасного мистецтва, ініціатор створення й директор Муніципального центру сучасного мистецтва, у 2010-х – керівник відділу  охорони культурної спадщини. На цій посаді він запам’ятався безкомпромісною позицією щодо збереження автентичності Станіславова, зокрема боротьбою проти незаконних пластикових вікон та прибудов у пам’ятках архітектури.

 

Сьогодні автор продовжує говорити про цінність міста через громадські й видавничі ініціативи об’єднання «Моє місто», виступи на телебаченні, публікації на ресурсах «Збруч», «Курс».

 

Учасник окремих аукціонів художніх робіт та фотографії на підтримку ЗСУ, в тому числі, відомого аукціону «Промо_колекція» (2025).

 


Візитівку створила науковиця Надія Бабій.
Проєкт Documenting and Archiving War Art of Ivano-Frankivsk Region реалізовано за підтримки Documenting Ukraine program