Народився 09.05.1963 року в Івано-Франківську.
1986 – закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, ПІМ (вчителі з фаху: Михайло Курилич, Юрій Дворник, Теофіл Максисько).
З 1988 – художник Івано-Франківського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду України, з того ж року учасник обласних, всеукраїнських і міжнародних виставок.
Працює в галузі станкового, монументального малярства та графіки.
1993 – член Національної спілки художників України.
З 2004 – викладач, згодом доцент спеціальних дисциплін на кафедрі образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації Навчально-наукового Інституту мистецтв Карпатського національного університету імені Василя Стефаника.
2013–2018 – голова правління Івано-Франківської обласної організації національної спілки художників України.
2016 – Заслужений діяч мистецтв України.
Твори зберігаються в державних музеях і приватних колекціях України та світу.
Микола Якимечко – послідовник ідеї про мистецтво як фах, що потребує щоденної дисципліни та етичної відповідальності. Досконало володіє технікою академічного рисунка. Працює у жанрах портрета, краєвиду та метафоричних композицій (тематичних чи безпредметних), пошукуючи найперше структурну логіку образу через кольорові площини та просторові членування об’єму.
Митець сповідує філософію інтелектуального живопису. В основі його творчого методу лежить безумовне визнання переваг ремесла та позачасовість монументального мислення. Творчий шлях зазнав послідого переходу від романтичної чуттєвості до концептуальної архітектоніки полотна.
Ранній період творчості (1980-ті роки) позначений колоритом «львівського замісу» й майже фізичної відчутності фарби. Краєвиди і портрети цього часу мають етюдну характеристику. Проте вже на початку 1990-х автор свідомо відмовляється від живої імпульсивності на користь статизму та фактурної монохромності. Творчий метод остаточно відкидає випадковість, переходячи у формат поставангарду. Живописна поверхня набуває гладкості, що граничить з анонімністю друкованого відбитка чи технічного креслення. Кожен елемент композиції редукований до чіткої геометричної форми й вивіреного місця. Митець не малює, а «конструює» зображення з ідеально вивірених колірних блоків, ускладнених фактурами та ритмами ліній.
Сучасний період творчості характеризується переходом до відкритого колоризму в полі гранично узагальнених форм. Митець проводить радикальну редукцію, відмовляючись від другорядних деталей і зосереджуючи увагу на силуеті. Особливе місце в арсеналі засобів посідає використання складних левкасних технік та делікатне фактурне опрацювання поверхні.
Найбільше відомий своєю педагогічною діяльністю та створенням авторської школи. Автор чисельної галереї графічних і живописних портретів сучасників. Як урбаніст, оспівує задвірки станіславських перспектив, естетизуючи фронтальні містечкові структури, отвори, гру світла й колористичні поєднання. Статика свідомо обрана основним засобом гармонізації через її схильність до опоетизування шляхетних силуетів. Методика романтизованого споглядання відкидає малозначуще на догоду станковому інструментарію. Лінія-абрис, подекуди ритмічна гра гілок дерев на передньому плані демонструють схильність до мелодійного багатоголосся – Моцарт, Шопен, Берліоз.
Митець уникає відображення теми війни у власній творчості. Як голова правління ІФООНСХУ був одним з перших організаторів мистецьких аукціонів на підтримку українського війська. У перші дні війни 2022 долучився до волонтерської праці у самоствореному «бандерівському» ательє з пошиття спальних мішків, організованому працівниками кафедри дизайну і теорії мистецтва ННІМ ПНУ ім. В. Стефаника.
Візитівку створила науковиця Надія Бабій.
Проєкт Documenting and Archiving War Art of Ivano-Frankivsk Region реалізовано за підтримки Documenting Ukraine program
Худодниця досліджує теми пам’яті, вшанування, історичних та соціальних наративів закладених у ландшафті.
Художник, куратор, критик, представник Станіславського феномену.
Художниця, дослідниця та кураторка, яка працює з відео, текстом, тілесними та перформативними практиками.
Художник-реставратор, живописець, громадський активіст.
Працює у галузях класичного гладкотканого та експериментального текстилю, графіки, проєктуванні інтер’єру громадських споруд і музейних експозицій.
Весела Найденова — художниця, письменниця, казкарка, мистецтвознавиця та викладачка.
Художник: вуличне мистецтво, графіті, стінопис, живопис, графіка. Автодидакт.
Євген Самборський – художник та куратор, чия художня практика зараз зосереджена на живописі.
