Підтримати post impreza

Юрій Бакай

Народився 08.05.1975 у Львові, згодом родина переїхала на Івано-Франківщину. 

1999 року закінчив навчання на художньому факультеті Прикарпатського  національного університету ім.В. Стефаника (викладачі Михайло Фіголь, Микола Варення). 

2002 – член Івано-Франківської обласної організації фотохудожників України.

2006 – член мистецької формації «Форумс».

20122015 голова Івано-Франківської обласної організації фотохудожників України.  

Автор чисельних персональних та групових проєктів в Україні, Німеччині, Франції, Нідерландах: «Портрети», «Вікна, що оживають» (2010); «Образи світлих» (2013), «Місто якого нема», «Паризька серія», «Симетрія» (2006-2014), «Трамвай №9» (2009,), «Afterparty», «Expectation» (2013), «Очікування» (2013), «Війна. Весна» (2014), «Люстрація» (2015), «Port’All. Постійна лімінальність» (2017), «Ар(т)геологія» (2016), «На межі міфу» (2016), «Індивідуальні артикуляції» (2019), «Механічні вібрації», «Вапно Ca(OH)2», «Borders of resistance» (2023).

Від 2025 року перебуває у лавах ЗСУ.

Фотохудожник, дизайнер, митець. Працює з об’єктом, інсталяцією, перформансом. У власних проєктах застосовує спостереження за буденністю як матеріал для дешифрування тиші й фіксації невидимих енергій. Твори митця базуються на раціональному перфекціонізмі й балансі між глибоким символізмом і сучасною формою. Поєднує фактури найрізноманітніших, часом контраверсійних матерів, сполучаючи їх через світлові сценарії. Увага на різноманітних станах дерева, металу чи скла, доповнені високотехнологічною обробкою, постають у роботах Бакая метафорами пам’яті, плинності часу та незмінності духу.

Галерея робіт

Доріжки, 2005

Доріжки, 2005

Із серії «Образи світлих», 2013

Із серії «Образи світлих», 2013

Вапно Ca(OH)2, 2016

Вапно Ca(OH)2, 2016

Фото: Nadiyka & Andriy Photography

Із проєкту «Ротація»

Із проєкту «Ротація»

Митець Юрій Бакай працює на перетині інженерного розрахунку та метафізичного пошуку, де кожна інсталяція чи фотокадр стають актом дешифрування тиші. Естет і педант. Категорично уникає популізму та зайвої публічності.

 

У фотопроєктах першість визначає за процесом творення, який втілює через формулу взаємодії «світ – камера – ти» (або «ти – камера – світ»). На його думку – це ідеальне поєднання для мандрівника, особливо коли поруч є однодумці, з якими можна розділити спільний досвід (паризька серія). 

 

Автор проводить чітку межу між поняттями «турист» та «мандрівник»: на відміну від першого, який часто обмежується спогляданням фасадів, мандрівник прагне глибинного дослідження. Він «смакує» простір, занурюючись у культуру, побут і традиції, щоб побачити життя зсередини та дійти до самої суті й істини речей.

 

Улюблений прийом авторського компонування – перетворення звичних матеріалів та об’єктів на складні візуальні чи архітектонічні структури (проєкт «Вапно Ca(OH)2»). Для масштабних інсталяцій, як і для камерних скульптур йому однаково важливі врівноваження символічного наповнення сучасною технологічною формою. Кожна деталь проєкту має значення лише в контексті загальної структури, що розкривається у просторі через заломлення світла чи різкий дзвін металу. Фактури у цьому випадкові постають метафорами живої пам’яті, в яких поєднуються плинність часу та незмінність духу. 

 

Вагому частину діяльності в останні роки становлять проєкти зі створення авторських світильників з гутного скла, іміджевої продукції, фестивальних нагород, військових сувенірів тощо («Станіславів», 2022).

 

Юрій Бакай ефективно доповнює мистецьке середовище Івано-Франківська естетикою архівації та інженерного концептуалізму. Його діяльність тісно інтегрована у роботу усіх виставкових та фестивальних майданчиків міста – як офіційних, так і альтернативних, де він виступає не лише як експонент, а й як архітектор виставкового середовища. Для Бакая місто – це інтелектуальний цех, життя якого радикально переосмислюється через об’ємно-просторові рішення, інтегровані об’єкти чи масштабні фотопроєкти («Образи світлих», 2013). 

 

Розглядає мистецтво як терапію в час війни. Фокусується на проєктних дослідженнях із трансформованими уламками зброї та техніки. Акції поступово виявляють парадокс: зброя в руках митця змінює пластику та мислення із символів неконтрольованої всемогутності на глибокі теопоетичні образи. 

 

З очевидних прикладів: реді-мейд об’єкт «Бандероль» – кришка діжки-барабану з київського майдану («Війна-весна», Івано-Франківськ, ЦСМ, 2014); серія скульптур-інсталяцій проєкту «Ротація» (Вагабундо, 2023), перформанс «Pauses» (Вагабундо, 2025). 

 


Візитівку створила науковиця Надія Бабій.
Проєкт Documenting and Archiving War Art of Ivano-Frankivsk Region реалізовано за підтримки Documenting Ukraine program