На ранньому етапі практики, ще живучи у Франківську, художник працював із графіті, міським середовищем та акціонізмом, був учасником музичного гурту «Франшиза». У серії «Прості речі» він здійснював мінімальні втручання у простір — ніби «домальовував» місто, ненадовго оживлюючи занедбані місця та речі.
Важливим етапом для Самборського стало знайомство у середині 2000-х із франківськими художниками Ростиславом Котерліним, Анатолієм Звіжинським та Мирославом Яремаком, через яких він відкрив для себе поле contemporary art. Саме тоді він отримує польську стипендію та потрапляє до Центру сучасного мистецтва у Варшаві, де знайомиться з польським художником Павелом Альтхамером, якого вважає одним із ключових впливів на власну практику.
У 2010-х Самборський активно працює зі спільнотами та вразливими групами, створює колективні й соціально орієнтовані проєкти, серед яких «Говорить Івано-Франківськ», «Красива виставка», а також проєкти за участі пацієнтів психіатричної лікарні та ромської спільноти. Важливим етапом його практики стала також співзаснована ним у 2012 році «Відкрита група» — мистецьке об’єднання, що працювало з колективністю, відкритістю та переосмисленням ролі художника й мистецьких інституцій.
Водночас після досвіду «Відкритої групи» його практика дедалі більше зміщується до індивідуальної рефлексії, архівування власної присутності та повернення до живопису.
В останні роки практика Самборського значною мірою зосереджена на живописі. Розмірковуючи над його історичним розвитком, художник порушує питання про те, як живопис може репрезентувати сучасну реальність власними засобами. Беручи до уваги вплив фотографії, цифрових зображень та інтернету на сучасну візуальність, він досліджує, як цифрове середовище трансформує саму природу живопису. Одним із ключових елементів його практики стає репрезентація самого художнього процесу, що дедалі більше включає цифровий вимір.
Попри те, що Самборський не живе у Франківську постійно, місто залишається важливою точкою повернення у його практиці. Тут реалізовувався дослідницький проєкт «Археологія» (разом з Анатолієм Звіжинським), кураторство програми фестивалю Porto Franko та інші. У різні періоди художник повертався до роботи з локальною сценою та інституціями, зокрема через виставкові й кураторські ініціативи. У 2023 році в галереї «Асортиментна кімната» відкрилась виставка «Місце для повернення», що осмислює його тривалу розмову з містом уже з позиції відстані.
У перші дні повномасштабного вторгнення Євген Самборський виїжджав з Бучі. Після повернення до Івано-Франківська долучився до резиденції «Робоча кімната» в «Асортиментній кімнаті», де створив серію «Все перемішалось» — збірні образи руйнації та травми. Вивертаючи середину назовні, масивні брили металу та бетону змішуються з мертвими тілами людей, а розбомблені та поневічені приватні інтер’єри стають доступними свідченнями для всіх.
Після переїзду до Лондона Самборський звертається до досвіду вимушеного переміщення, життя в новому культурному контексті та постійної присутності війни в повсякденності. Поєднуючи фрагменти особистого візуального щоденника зі скріншотами новин і репортажів з України, у серії Hard to Describe художник досліджує, як війна змінює пам’ять, спосіб бачити простір і власну ідентичність.
Візитівку створила дослідниця Анна Потьомкіна.
Проєкт Documenting and Archiving War Art of Ivano-Frankivsk Region реалізовано за підтримки Documenting Ukraine program
