Практика Машики Вишедської поєднує малюнок, текст, фотографію, комікс, анімацію, музику та перформанс. Її роботи виростають із особистого досвіду та уважного спостереження за повсякденністю — інтимного, але водночас пов’язаного з ширшим колективним досвідом життя під час війни.
Першим способом висловлювання для художниці був малюнок. Ще в дитинстві вона робила ілюстрації до книжок, які їй читали, а згодом — короткі комікси, тексти й щоденникові нотатки. У студентські роки важливою частиною практики стала фотографія — міські пейзажі, друзі, дороги та сцени випадкової повсякденності.
Після 2014 року практика Вишедської поступово зміщується від приватного спостереження до роботи з соціальною реальністю Донеччини. Повернення з окупованого Луганська до Бахмута стає досвідом переосмислення міста, яке з провінційного перетворюється на середовище культурних ініціатив. У цей період вона починає працювати зі стритартом, громадськими проєктами та незалежними мистецькими практиками.
Від 2018 року художниця створює стритарт роботи в Бахмуті та інших містах Донеччини. У 2019 році реалізує проєкт «Адаптація реальності» — експедицію всіма обласними центрами України з подальшим створенням серії робіт про міста. У 2020 році з’являється Storage is almost full — серія про родинні архетипи та нерозказані історії, побудована на основі сімейних фотоархівів. Того ж року виходить The Walking Artist — графічна новела про мандри андроїдів степами Донеччини й Луганщини, створена на основі пішохідних експедицій між містами. У 2020–2021 роках вона також проводить стритарт лабораторії для молоді Бахмута.
Важливе місце в її роботах займає тема дому — як чогось, що постійно доводиться відновлювати в пам’яті. Після 2022 року цей мотив стає центральним і проявляється в коміксах та анімаційних роботах: «Мій дом» — роздуми про те, з чого складається відчуття дому; «Ці 8 років» — про життя в Бахмуті за 20 км від сірої зони; «Пока пап» — особиста робота про батька-художника і досвід втрати; The Walking Artist with Children from Ukraine — про вимушене переміщення з дітьми.
Окремий напрям практики — робота з документальними історіями інших людей. У проєкті «Історії з окупації» художниця створює ілюстрації до щоденників і свідчень мешканки Нової Каховки.
Від 2023 року Машика Вишедська живе в Івано-Франківську разом із сім’єю. Тут вона продовжує працювати з графікою та коміксом і поступово входить у локальний мистецький контекст. Одним із тривалих проєктів став «Люди», який розпочався в просторі «Асортиментна кімната» як серія перформативних портретів франківців у повний зріст, виконаних протягом п’яти днів. Відтоді проєкт триває і далі, розширюючись поза межі першої події. У процесі роботи художниця слухає історії учасників і інтуїтивно вплітає їх у портрети, перетворюючи малювання на простір взаємодії, розмови й присутності.
Тема війни проходить через усю практику Машики Вишедської — від досвіду окупованого Луганська у 2014 році до втрати дому після повномасштабного вторгнення. У коміксі «Ці 8 років» художниця розповідає про життя в Бахмуті поруч із сірою зоною та власний шлях від студентки-медикині до мисткині. Роботи «Мій дом» і The Walking Artist with Children from Ukraine присвячені досвіду вимушеного переміщення та пошуку нового відчуття дому. У проєкті «Пока пап» Вишедська звертається до пам’яті про свого батька-художника, який помер після депортації на окуповані території.
Візитівку створила дослідниця Анна Потьомкіна.
Проєкт Documenting and Archiving War Art of Ivano-Frankivsk Region реалізовано за підтримки Documenting Ukraine program
