Народився в Івано-Франківську 1963 року. Виставкову діяльність розпочав у другій половині 1980-х у Львові. Був лауреатом міжнародної бієнале «Імпреза» у 1989, 1991, 1993 роках. Брав участь у багатьох виставках як в Україні так і за кордоном. Активний учасник та організатор знакових мистецьких подій у місті.
Історія з’яви художника Мирослава Яремака в місті вельми показова. Хоча народився й виріс майбутній митець тут, але після навчання в Косові та Львові мав усі шанси стати львівським художником. Ще будучи студентом, Мирослав бере активну участь у мистецьких акціях на зразок «Центр Європи» знаного львівського перформера та художника Юрія Соколова, а також успішно пізнає практику продажів живопису, що було доволі незвичним явищем для студента. 1989 року перед захистом диплома він отримує запрошення до участі в Міжнародній бієнале «Імпреза» в Івано-Франківську. Дипломна інститутська робота, привезена на бієнале, отримала перше місце в категорії «асамбляж». Чергова «Імпреза-91», і знову нагорода, але важливішим відтепер стає не престижна масштабна міжнародна виставка, а локальний аспект творчого самовираження. Влітку 1992 р. одночасно відкрились три виставки ‒ Антоні Міро (Іспанія), Емми Андієвської (Німеччина) та Мирослава Яремака в пасажі Гартенбергів. У 1993 році Мирослав Разом з Петром Старухом та Мар’яном Олексяком влаштували у Львові біля театру «Воскресіння» видовищну акцію-перформанс «Манна», яка була задокументована на відеокамеру. «Ідея полягала у тому, щоб за допомогою дзеркал занести у «храм мистецтв» — у театр, сонячне світло з вулиці… Учасники перформансу з дзеркалами в руках намагались упіймати сонячні промені і, передаючи ці промені один одному в якості сонячних зайчиків, пробували занести в такий спосіб сонце до театру… На жаль, світло не вдалося «внести в храм», і дзеркала довелось розбити, хоча автори у скафандрах відразу намагалися скласти з їх уламків нові твори-дзеркала», — так описує відеозапис дійства Богдан Шумилович.
Того ж 1993 року Яремак заснував у Франківську нонпрофітну галерею східноєвропейського типу артхол «S’об’єкт», у програмі якої було формування колекції, кураторські виставки і культурологічний клуб журналу «Четвер». У грудні 1993 року одночасно з «Імпрезою-93» пройшла найгучніша акція галереї «Sоб’єкт» під назвою «Заімпреза». Вона була присвячена виключно перформансу і відеоарту. На відміну від «Імпрези», вона творила інший культурний простір, куди було спрямовано ті емоції та бажання, які офіційна «Імпреза» була не в змозі забезпечити.
У 2018 Мирослав був співзасновником галереї «Чеч», а у 2019 — ГО «Ініціатива ЦСМ».
Художник-концептуаліст, куратор, перформер, дизайнер, апологет сучасного артпроцесу локального контексту, представник Станіславського феномену. Працює у жанрі артрілейшн зі створеною особисто концепцією мистецької тактики і стратегії.
Освіта: студія Палацу піонерів, Івано-Франківськ, 1978 р.; технікум народних художніх промислів ім. В. Касіяна, Косів, 1982 р., майстер-художник; Державний інститут прикладного декоративного мистецтва, Львів, 1989, проектувальник інтер’єру та обладнання.
Творчість і мистецька діяльність Мирослава Яремака є визначальною для культурної мапи Івано-Франківська в процесі зміни художньої парадигми від соціалістичного реалізму до сучасного постмодерністичного мистецтва суспільства вільного ринку. Вона підкреслює важливість і самодостатність творчої персони, можливість виразного, актуального й альтернативного функціонування художника поза офіційними організаціями та структурами.
Досліджуючи сферу міфу (міфології, містифікації, імітації) артпроцесу, пріоритетом для Яремака є не так створений артпродукт, як сама постать креатора, відповідального учасника соціуму, суспільного життя. У його художній самореалізації важливим є форматний дискурс інтериторіальності, герметичності, капсулярності – як антитеза загальноприйнятій доцентровій, метрополійній векторності художнього буття. Для Яремака характерна виважена точність вибору актуальної тематики, форми художнього жесту як у часовому, так і форматному контекстах.
Для втілення своїх концепцій художник використовує живопис, графіку, інсталяцію, перформанс, дизайн, артменеджмент, піар-технології й інші художні та дотичні форми. «РЕТРОПЕРСПЕКТ» – концептуальна двочастинна стаціонарна експозиційна акція, що демонструє темпоральну (часову) тематику. Перша частина реалізована у вигляді виставки-показу відібраних давніх (від 1986 року), авторських артефактів – картин, асамбляжів, фрагментів інсталяцій, редімейдів, артоб’єктів та ін. з яскраво вираженими часовими ураженнями (покритість товстим шаром пилу, павутиною, іржею, пошкодження вогнем, водою, біологічними субстанціями (пліснява, грибок), антропоеманаціями (піт). Уособлює погляд в минуле або з минулого. Друга частина публічно демонструвала епістолярні можливості, сформульовані у формі відкритих листів-запрошень актуальним діячам соціального та артпроцесу до участі у серії публічних діалогів стосовно минулого, теперішнього та майбутнього івано-Франківської візуальної художньої сцени. Публічна демонстрація спроб зазирнути у майбутнє часового та урбаністичного простору міста.
Особистість художника не тільки формувалася в Івано-Франківську, але й безпосередньо творила ту мистецьку тканину, що тепер зветься «Станіславським феноменом». Окрім того, Мирослав добре знаний у колах поціновувач_ок та колекціонер_ок мистецтва, як активний гравець на полі містечкового артринку і дизайну інтер’єрів. Навесні 1990 року художник організовує свою першу персональну виставку «Або». Під час неї відбулося одне з найважливіших знайомств ‒ з Юрієм Іздриком, який був вражений зрілістю експонованого. Тоді це був варіант сюрреалізму. «Мирослав Яремак належить до тих артистичних індивідуальностей, котрим тонке відчуття моди і стилю дано не для слідування вже існуючим правилам, а для того щоб створювати нову моду, новий стиль», – писав Іздрик. Американський турист купив декілька полотен з виставки «Або». Тим часом його «Стільці», за які отримано нагороду 1989 року, публікуються у модному південнокорейському часописі з проблем сучасного дизайну.
Восени 1991 р. паралельно з офіційною «Імпрезою-91» відкрилася виставка «Імпреза. Провінційний додаток №2», яку ініціювали шість авторів: Анатолій Звіжинський, Юрій Іздрик, Ростислав Котерлін, Володимир Мулик, Ярослав Яновський і Мирослав Яремак. Те, чого не вистачало офіційній «Імпрезі» — самоіронії, елементу гри, театралізованого видовища, було реалізовано провокаційними засобами. Антиестетика, аґресивне втручання інсталяційних об’єктів у простір, еротизм супроводжувалися іронічною постмодерновою грою з глядачем. Під час відкриття «Провінційного додатку» відбувся перший офіційний перформанс у місті — «З приводу цілісності» Яремака. «Органічно з’явившись в часи занепаду постмодернізму, художникам вдалося уникнути його безмежної туги. Надалі послуговуючись його надбаннями (іронією, цитатністю, децентралізацією смислів, симулянтністю) вдається залишатися поза модою і творити проєкти, які не соромно показувати будь-де», — писав Віктор Мельник.
Власне бієнале «Імреза» та Станіславський феномен заклали підґрунтя для подальшого позиціонування міста як одного з найцікавіших в культурологічному аспекті місць на мапі країни. Найцікавішими були соціально-художні дослідження, які проводить митець в Івано-Франківську: «Альтернативний мер», «Сім запитань до художника», «Ходить гарбуз по городу (гарбузовій революції присвята)», «цСмОб’єкт9116», перформанс «КОНТРІНВАЗІЯ», де він вивчає взаємодію мистецтва і суспільства через травматичні проблемні точки. Мистецькі акції та проєкти часто розраховані на інтерактивний складник, на безпосередню участь реципієнтів у ньому. Соціально-громадські проєкти — галереї «S’об’єкт» та її транслітерований варіант «сОБ’ЄКТ», щорічна виставка «Наше місто» (1998‒2001), арткафе-клуб «Химера» залишили помітний слід у пам’яті відвідувачів. Окремою сторінкою стоять комерційні проєкти, адже художникові картини можна зустріти в багатьох помешканнях містян і в громадських просторах. Художник проявляє неабияку винахідливість і у сфері маркетингу. Одна з виставок, що проходила у винарні, супроводжувалася майстеркласами з малювання вином. «Папір. Графіт. Профіт» у галереї «Арт на Мур» мала незвичну ринкову пропозицію, яку художник вже апробував — щодня вартість кожного рисунка дорожчала на 15%.
Яремак цілеспрямовано і методично намагається змінити, вплинути якщо не на всіх, то принаймні на тих, хто його оточує. Або на тих, хто купує його твори. Модернова християнська вірозаглибленість у добротворення і цинізм навколишньої культури породжують іманентні конфлікти, що їх намагається долати через мистецтво Мирослав. Віра в нерозривність дії і результату, та навіть намірів, що змінюють оточення, залишає його у стані останнього адепта невідомого лицарського ордену і надає дидактичних прав. Яремак, незважаючи на талант вміло трактувати свою діяльність, незрозумілий для багатьох. Яремак дивний. Але він не дивний в одному, найважливішому: він вперто сучасний і європейський.
У 2022 році в Німеччині роботи Мирослава Яремака брали участь у благодійній виставці українських митців організованих на підтримку України в м. Шмалленберг «Українське сучасне мистецтво: Імунітет для творчості». У 2023 учасник «П’ятої Київської бієнале», галерея «Асортиментна кімната» з документальним відео, що фіксувало інсталяцію «Суб’єкт деградація». «Тему суб’єкта як певну мистецьку та естетичну сутність розглядаю з 1989 року. На «Імпрезі» представив «мистецькі суб’єкти» і отримав нагороду. Коли митець працює з об’єктом, останній оживає і стає суб’єктом. Неживе оживає і наповнюється життям. Згодом все приходить до цієї форми як зараз – до суб’єкта деградації», — Мирослав Яремак.
Виставка «Портрет невідомо(ї)го», 2025 (Ваґабундо) пропонувала створити портрет неконкретного сучасника, що ілюструватиме майбутнім поколінням образ тих, хто живе тут і тепер. Художник надав до експонування чотири жіночих портрети заплаканих облич.
На благодійному аукціоні «Промо_колекція», 2025 влаштованому ГО «Українське відродження. Імена та постаті» в Музеї мистецтв Прикарпаття було продано роботу художника, а на отримані кошти придбано дрон для одного з підрозділів ЗСУ.
Візитівку створив мистецтвознавець Анатолій Звіжинський.
Проєкт Documenting and Archiving War Art of Ivano-Frankivsk Region реалізовано за підтримки Documenting Ukraine program
Худодниця досліджує теми пам’яті, вшанування, історичних та соціальних наративів закладених у ландшафті.
Художник, куратор, критик, представник Станіславського феномену.
Художниця, дослідниця та кураторка, яка працює з відео, текстом, тілесними та перформативними практиками.
Художник-реставратор, живописець, громадський активіст.
Працює у галузях класичного гладкотканого та експериментального текстилю, графіки, проєктуванні інтер’єру громадських споруд і музейних експозицій.
Весела Найденова — художниця, письменниця, казкарка, мистецтвознавиця та викладачка.
Художник: вуличне мистецтво, графіті, стінопис, живопис, графіка. Автодидакт.
Євген Самборський – художник та куратор, чия художня практика зараз зосереджена на живописі.
