Практика Олесі Саєнко формується на перетині документалістики, фікції та дослідження механізмів постправди. Працюючи з фотографією, відео, інсталяцією та художньою книгою, вона вибудовує багатошарові оповіді, у яких документальне зображення постійно підважується сумнівом, маніпуляцією та містифікацією. Її інтерес до цих тем є продовженням досвіду роботи у фотожурналістиці та спостереження за тим, як формуються суспільні наративи. З початком повномасштабної війни фокус роботи змістився до тем трансформації, втрати та смерті.
У проєкті Want to know a secret (2020) художниця використовує форму детективного розслідування, поєднуючи архівне дитяче відео з серією тривожних чорно-білих фотографій. Робота розгортається як історія зникнення, де глядач постійно шукає причинно-наслідкові зв’язки, і де секрет — є розв’язкою. У серії Constructor (2019–2020) Саєнко працює з фотографіями будівництва, зробленими з вікна під час пандемії. Пізніше ці зображення перетворюються на колажі, склеєні жовтим малярським скотчем — спробу впорядкувати хаотичну реальність ізоляції та невизначеності.
У роботі “The City of Guilty Pleasure (Banquet) (2023) вона звертається до досвіду війни через сцену застілля, де відчуття нормальності й задоволення супроводжується провиною та тривогою. Панорамні зображення створюють алюзію на «Таємну вечерю», підкреслюючи крихкість повсякденного життя в умовах війни.
Окремий напрям у практиці Саєнко пов’язаний із дослідженням магічного мислення, ритуалу та колективних міфів. У спільній з Анною Потьомкіною роботі «Кола на воді та підводні камені» (2024-2025) художниці звертаються до реконструкції фрагментів колективної пам’яті через ритуальні, політичні та магічні сюжети. Робота поєднує сцену замаху яйцем на Віктора Януковича, практику «викачування яйцем» та танець Аркан, досліджуючи, як ритуал може ставати способом повернення контролю, політичного жесту або колективного переживання історії.
Важливе місце у практиці Олесі Саєнко займає франківський контекст, локальна міфологія та культурна пам’ять. У проєкті «Верифікація паранормального феномену вампіризму у вимірі прикарпатського міфотворення» (2023) вона досліджує сюжет російської пропаганди про «вампіра в Івано-Франківську». Використовуючи психогеографію та метод добровільного занурення в абсурд, художниця простежує, як міфи, страх і медійні конструкції впливають на колективне сприйняття реальності. Також Саєнко брала участь у колективних виставках-виставах «Шість жінок» та «Сім жінок» (2026), присвячених пам’яті Майї Симашкевич. Художницю представляє Асортиментна кімната.
Тема війни та насильства присутня у практиці Олесі Саєнко через дослідження пам’яті, пропаганди та історичних травм. У проєкті On repressed (2019-2024) художниця звертається до історій людей, репресованих радянським режимом, зокрема до розстрілу її прадіда НКВС у 1941 році. Поєднуючи архівні зображення з портретами нащадків, Саєнко створює диптихи, що наголошують на повторюваності насильства в сучасній історії. Інша серія «Цикл ландшафтів» (2024) є автопортретами станів, позначених досвідом війни, що залишає по собі спустошення й порожнечу.
Візитівку створила дослідниця Анна Потьомкіна.
Проєкт Documenting and Archiving War Art of Ivano-Frankivsk Region реалізовано за підтримки Documenting Ukraine program
