29 серпня — День пам’яті захисників і захисниць України, які загинули у боротьбі за незалежність. post impreza згадує загиблих і безвісти зниклих на російсько-українській війні митців та культурних діячів — Андрія Витвицького, Дмитра Бута, Сергія Караванця, Назарія Лугарєва, Юрка Стецика, Остапа Бринського, Андрія Чепіля, Василя Дорошенка, Максима Ємця, Геннадія Гавриліва, Стаса Яхяєва, Руслана Трача, Василя Сказківа.
Андрій Витвицький
Народився 1987 року в Івано-Франківську. Навчався у Львівській духовній семінарії. Писав вірші українською та польською мовами. Був учасником Революції Гідності у Києві, приєднався до Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Пройшов вишкіл і вирушив на схід України. Був керівником штурмового блоку «Черепахи». Загинув 16 січня 2018 року в місті Авдіївка на Донеччині.
Фото: Платформа пам’яті Меморіал
У липні 2024 року вийшла його поетична двомовна збірка «Спікер. Любити», яку впорядкувала та видала мати захисника Тетяна Витвицька.
Дмитро Бут
Фото: соцмережі Дмитра Бута
Музикант, лікар. Народився в 1982 році в Івано-Франківську. Грав у гуртах «НІОПЛАН», «Листопад», «Brandy Rocks», «Фляшка Нізвідки».
У 2020 році приєднався до Сил оборони. Служив у складі 24-ї окремої механізованої бригади у званні молодшого лейтенанта. Позивний — «Курт». Рятував життя військових. Загинув 11 червня 2020 року поблизу Світлодарська Бахмутського району Донецької області.
Сергій Караванець
Культурний діяч, продюсер проєкту «Кінороби», співзасновник Франківського півмарафону, Народився 1988 року.
«Кінороби» – громадська організація, яка об’єднала любителів та професіоналів у відео та кіно, аби створювати умови для зйомок кіно в місті та області. Сергій продюсував організацію і курував проєкт «Роби кіно».
Останні поки перед повномасштабним вторгненням жив у Києві, звідти мобілізувався до Сил оборони. Позивний — «Зібров». Перестав виходити на зв’язок 9 травня 2022 року на Луганщині.
Назарій Лугарєв
Фото: Назарій Лугарєв, фейсбук
Пластун, музикант, політолог. Жив у Івано-Франківську. Був учасником гуртів «Underground Dimension», «The Pizza Boyz!». Після строкової служби з 2013 року служив за контрактом. Брав участь у бойових діях на сході України, був ветераном АТО. У 2018-2022 роках очолював Пласт Івано-Франківська.
Від початку повномасштабного вторгнення приєднався до Сил оборони. Військовий позивний — «Філософ». Брав участь у боях в Запорізькій області як головний сержант 1-го стрілецького взводу 2-ої стрілецької роти 78-го окремого батальйону 102-ої окремої бригади ТрО імені полковника Дмитра Вітовського. Загинув 7 грудня 2022 року з двома побратимами зі своєї роти під час виконання бойового завдання поблизу Гуляйполя Запорізької області.
Юра Стецик
Фото: Юрій Бакай
Син Яреми й Наталії Стециків. Позивний — «Пікассо». Вступив до Національного університету «Львівська політехніка» на спеціальність «містобудування». Згодом перевівся на факультет архітектури до Національного технічного університету нафти й газу. Пластун. З 2019 по 2021 рік відбував строкову військову службу. В частині, де служив, створив два настінні розписи.
Займався музикою: учасник гуртів та експериментальних музичних проєктів «Трясовина», «Пенсія», «Злипні». Грав на гітарі, бас-гітарі, бубні та цимбалах. Брав участь в організації рейв-вечірок у Франківську. Разом з батьком займався мистецьким оформленням інтер’єрів. Згодом працював в майстерні з виготовлення одягу та сувенірів «Буквиця».
З початком повномасштабного російського вторгнення мобілізований до війська, де служив під безпосереднім керівництвом пластуна Назара Лугарєва. Загинув 28 грудня 2022 року у ближньому стрілецькому бою з російськими окупантами поблизу Гуляйполя, Запорізької області. Спогади про Юрка записала Олеся Малюванчук.
Остап Бринський
Фото: Ростислав Шпук
Художник, філософ, громадський діяч, аналітик. Народився 1987 року в Івано-Франківську. Співзасновник артпростору «Гак» (2015, Івано-Франківськ). Активний учасник виставок: «Війна. Весна», ЦСМ (2014, Івано-Франківськ), «Трансформовані моменти походження», Марґінеси (2015, Івано-Франківськ), персональна в «Галереї ГАК» (2016, Івано-Франківськ), «Марґінеси міфу» на фестивалі PortoFranko GogolFest (2016, Івано-Франківськ), NewWaveExhibition (2017, Львів).
«Як основний творчий метод застосовував естетику апаратних обмежень ери цифрових технологій. Головні авторські метафори та маски — іронічні й ліричні образи прибульців та героїв поп-культури. Застосовував жорсткі обмеження жанру «пікселя» для відсікання зайвої деталізації, зосереджуючись на пошуках «вічного» у буденному. Ховаючи власне ім’я за нікнеймом BOB SP, Остап Бринський творив простір для щирого діалогу, сповідуючи мистецтво як довгий шлях, здатний змінити світ», — науковиця Надія Бабій. Детальніше про творчість митця — у її тексті за посиланням.
До Сил оборони приєднався у 2022 році. Загинув 19 серпня 2023 року поблизу Бахмута Донецької області. Цілісна колекція творів — 23 станкові композиції — вперше були представлені на посмертній виставці «Алієнізація свідомості» 30 липня 2024 у галереї «Ваґабундо».
Андрій Чепіль
Фото: соцмережі Андрія
Музикант, пластун, громадський діяч з Івано-Франківська. Народився 1994 року. Строкову службу проходив у військовому оркестрі почесної варти при президентському полку. Був учасником гуртів «Frisson Band», «Smerichka». У 2017 році приєднався до гурту «КораЛЛі», де грав на трембіті.
Загинув 28 червня поблизу села Роботине на Запорізькому напрямку з трьома побратимами під час виконання бойового завдання. У 2024 році родина й друзі провели перший фестиваль пам’яті на честь митця.
Василь Дорошенко
Фото: Наталія Снітинська
Поет, пластун. Народився 1995 року в селі Тязів на Івано-Франківщині. Навчався в Івано-Франківському державному коледжі технологій і бізнесу, на програмі з історії гуманітарного факультету Українського католицького університету, у «Львівській політехніці». Був лідером протестантського молодіжного руху «Реверс». Також Василь був у команді ГО «Зелена Коробка», де займався логістикою і продажами. Багато сил вклав у громадську сортувальню. Був членом Лицарського ордену Паладинів у Львові.
Від початку повномасштабного вторгнення воював у складі 45 окремої артилерійської бригади. Позивний — «Паладін». З лютого 2023 року служив у 3 окремій штурмовій бригаді. У травні того ж року отримав поранення. Загинув 13 серпня 2023 року у бою на Донеччині. У 2025 році у видавництві «Лілея НВ» вийшла книга Василя Дорошенка «Паладін», упорядниця — Наталія Королевич.
Максим Ємець
Фото: фейсбук Оксани Рубаняк
Військовий, поет. Народився 1994 року в селі Старий Косів Косівського району. Навчався в Івано-Франківському фінансово-комерційному коледжі імені Степана Граната. У 2014 році у 19 років приєднався до ЗСУ. Спершу воював у складі батальйону «Айдар», а згодом приєднався до лав 54-го окремого розвідувального батальйону. Позивний — «Єнот». Був командиром розвідувальної роти 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила, командиром мотопіхотного батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Улітку 2022 року Максим Ємець долучився до спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України. 4 лютого 2025 року загинув від артилерійського обстрілу РФ. Того ж року вийшла у світ його книга «Наше ратне діло та роздуми про вічне».
Геннадій Ґеник Гаврилів
Фото: Ростислав Шпук
Поет та художник, відомий у Франківську як Ґеник. Народився 1986 року. Жив у Франківську. Займався графікою та музикою, створював мистецькі інсталяції.
«Ґєник складався з емоційних поривів і нісся, ніби за вітром, як відірване яскраве й густе перо з краплею чорнила на нестримному й невловимому вістрі», — згадував про митця Ростислав Шпук.
У серпні 2022 року Геннадій мобілізувався до війська. Після навчання служив кухарем в одній з аеромобільних бригад, згодом потрапив у бойовий підрозділ як навідник. У 2023 році отримав поранення у Бахмуті.
Помер 3 квітня 2025 року в лікарні Києва від поранення на фронті.
Стас Яхяєв
Фото: фейсбук Віки Баб’юк
Співзасновник кав’ярні Druid в Івано-Франківську, займався електронною музикою. Народився 1993 року в селі Нью-Йорк Донецької області, а більшу частину життя прожив у Донецьку. Переїхав до Івано-Франківська з Бердянська у 2018 році. Загинув 28 грудня 2025 року на фронті.
«Ти подарував нам стільки радості, кіпішу, хаосу, двіжу і суєти, що це не вкладається в голову. Ти збудував довкола себе комʼюніті, яке стало другою сім’єю, яке тепер далі нестиме твій шалений дух, твої мільйони ідей, планів, вечірок і не тільки, бо ти газував шалено, і ми тепер мусимо це разом підхопити. Світи нам і далі, любимо тебе безмежно», — поділилася подруга Станіслава Віка Баб’юк.
Руслан Трач
Фото: Руслан Трач
Руслан Трач народився 1978 року у Верховині. Працював у жанрі художньої фотографії, зокрема його цікавила гуцульська тематика.
У 2013 році втілив проєкт «Инчий Світ», у 2016 разом з поеткою Властою Власенко — «МольфART». Того року у Франківську експонувалася їхня спільна виставка «Геометрія шляху». Автор книги «Працювати… Жити фотографом» (видавництво «Лілея НВ», 2016). Виготовляв бартки (невеликі сокири), досліджував гуцульські бойові традиції.
Служив у 102 бригаді територіальної оборони, був поранений. Позивний — «Полин». Помер у лікарні під час реабілітації 19 січня 2026 року.
Василь Сказків
Музикант, цимбаліст, родом з Ворохти. Старший брат цимбаліста Петра Сказківа. Почав грати на цимбалах у три роки, концертував зі своїм братом Петром, зокрема на франківській «Стометрівці». У 2023 році Василь грав на відкритті артоб’єктів Юрія Боринця та Любомира Сікача у Надвірній.
Зник безвісти 23 травня 2026 року на Харківщині.
Пам’ятаємо.