Чим запамʼятався 2023 рік для франківської культури? Спеціальною програмою Київської бієнале, премʼєрами у Франківському драмтеатрі, відкриттям нової книгарні Vivat на Площі Ринок.
Але також — срачами. post impreza зібрала альтернативні підсумки року про конфлікти, суперечки та непорозуміння, крізь які пройшла франківська мистецька спільнота — і завдяки яким дізналась про себе щось нове.
***
У березні у «Ваґабундо» відкрилась виставка портретів Богдана Бринського «Від Тараса до Панаса». Поміж численними зображеннями Тараса Шевченка, Опанаса Заливахи, Ігоря Римарука, Юрія Андруховича та інших відомих митців, були картини, що викликали питання. Дискусія, яка розгорнулась після колонки Ольги Кукули про «жіночий погляд» у мистецтві, була насиченою — і мало стосувалась саме мистецтва.
Певним продовженням цієї історії став текст кураторки Альони Каравай про те, як критикується у Франківську. Зокрема у ньому йшлося про таке:
«…Молодше покоління реагує на критику так само, як і критикує, — багатослівними аргументами та радше окремо одне від одного, ніж консолідовано. Часом вмикаються емоції та підіймається градус розмови (аж до “Ви там зовсім йобнулись?”), зрідка підключаються меми. Значно частіше за старше покоління “молодші” проговорюють свої емоції та визнають, що їх ситуація зачепила, роздратувала чи засмутила.
Але використання гумору чи сарказму є радше винятками, а серйозний тон зберігається. Коли старші обирають поведінку від (в хорошому сенсі) по-дитячому грайливої до (в окремих випадках) інфантильної, молодші мають пропускати свій період протестної гри та переймати роль “пояснювачів”. (…) Старше мистецьке покоління Франківська гуртується та “захищає своїх”. Непоодинокими методами є, очевидно, іронія та сарказм, які часом переходять у висміювання. Значну роль грають повчання та пояснення, що критика подана в неправильній формі або ж не в тому тоні».
***
У квітні у франківській філармонії скасували показ вистави «Двоє оголених чоловіків» (організатором події був Гарік Корогодський). Втім, як зʼясувалось, річ була не в оголеному чоловічому тілі та цензурі, а в тому, що організатори надто пізно звернулись до Ради оборони по дозвіл на проведення події.
За словами голови Івано-Франківської районної військової адміністрації Олександра Ярощука, він запропонував організаторам зустрітися, щоб вони правильно оформили запит і домовилися з представниками філармонії про перенесення показу вистави. Однак організатори не прийшли на зустріч.
***
29 травня, коли з готелю «Дністер» зняли риштування, стало відомо: попри обіцянки власників, колонаду готелю — яка є частиною вулиці Шевченка — не розісклили. Це стало черговим етапом конфлікту між власниками готелю (які протягом семи років ремонту до невпізнаваності змінили будівлю — памʼятку архітектури місцевого значення) та жителями міста, які намагались відстояти збереження автентичного вигляду готелю.
Письменник, фотограф та активіст Ростислав Шпук для нас написав про історію будівлі, яку місто мало б берегти, а натомість втрачає через свою байдужість.
***
У липні у Хаті-Майстерні відбулася резиденція для перформерів «Словник майбутнього». Напередодні ми поспілкувались про проєкт з його творчинями — режисеркою Розою Саркісян і кураторкою проєкту, директоркою мистецької фундації «Резиденції майбутнього» Катериною Сегет. Та вже у серпні Катерину Сегет звинуватили у шахрайстві: вона разом зі спільниками збирала гроші на закупівлю військового та військово-медичного обладнання, проте не виконала зобовʼязань та не повернула грошей. Пізніше у спільній заяві учасниці та учасники проєкту «Словник майбутнього» повідомили, що його не буде реалізовано.
***
У жовтні після масової бійки на вулиці Курбаса художник Нікіта Тітов влаштував мистецьку акцію: роздавав франківським барам наліпки з написами «Хочеш битися? Бий русню» і «Хочеш битися? Бий окупанта». Випадки з бійками на Курбаса, на жаль, трапляються часто.
***
Цього року франківський актор Олексій Гнатковський читав Радіодиктант національної єдності, який відбувся 27 жовтня. Враження від його читання були не лише схвальними: Олексія критикували за надмірну швидкість.
***
У листопаді стало відомо, що після ремонту в коломийській аптеці №31 був втрачений модерністський інтерʼєр з художнім розписом і мармуром.
Фото: Ukrainian Modernism
***
Восени франківська забудовниця Світлана Бородайко вчергове намагалась через суд виключити кінотеатр «Трембіта», що розташований у Парку культури, з переліку пам’яток архітектури місцевого значення. 7 листопада Івано-Франківський окружний адміністративний суд розглянув позов, але зрештою у грудні лишив заяву без розгляду.
Відомо, що подружжя Костянтина та Світлани Бородайків придбало будівлю колишнього кінотеатру «Трембіта» у 2011 році й планувало облаштувати там туристичне агентство.
***
У грудні в «Асортиментній кімнаті» відкрилась виставка «Поки не пізно — бийся головою об лід», кураторками якої стали Олеся Саєнко та Зоряна Козак. Одним з поштовхів до події стала виставка Богдана Бринського — і срач, який розгорнувся після критичної колонки про неї. Кураторки застановили собі створити простір для іншого діалогу — більш цивілізованого.
Під час відкриття відбулась подія, яка спонукала кураторку Олесю Саєнко написати окремий текст про це:
«Наприкінці вечора, коли більшість відвідувачів та відвідувачок вже розійшлися, а команда виставки ненадовго відлучилась з експозиційних зал, аби спакувати речі та йти святкувати відкриття, кілька людей здерли зі стіни фотографію авторства Ярослава Яновського із серії “Alter ego” — та вкрали її. Того ж вечора художник і куратор Анатолій Звіжинський, який був присутнім при цьому, називає це “гепенінгом”».
Робота Яновського до того, як її вкрали
Ця подія сколихнула тривале публічне обговорення, що зачепило всі можливі теми: хто має право розпоряджатись роботою? Чи доречно просити відвідувачку роздягнутись (!), щоб отримати картину в подарунок? І хто насправді «занадто ніжний» для сучасного мистецтва: кураторки, які виявились не згодними з вчинками митців та відкрито окреслили свої межі, чи митці, які не погодились з критикою своїх вчинків?
Головне фото: Тарас Теліщак
